«Страшнее жидов — только жидовствующие»

ЕВРЕЙСКИЙ ФАШИЗМ,

или Хабад – дорога в ад

Тайный знак – черная метка

 

Посвящается  N-летию победы

в Священной войне против фашизма

Вместо эпиграфа

 

ФАШИСТА ПОЙМАЛИ!

Мальчик: Садитесь, пожалуйста, на мое место. Я молодой, я постою!

Дедушка: Спасибо, внучек, но мне скоро выходить.

Мальчик: В тираж?

Дедушка: Как тебе не стыдно! Я тебе в дедушки гожусь!

Мальчик: А, по-моему, я удачно пошутил. Старик, ты одной ногой в могиле, хоть улыбнись перед инфарктом!

Дедушка: Уймите его кто-нибудь! Сопляк! Я таких, как ты, на фронте ножом убивал!

Мальчик: Внимание! Все свидетели: гражданин только что сознался, что на фронте был полицаем и резал еврейских детей.

Дедушка: Товарищи, я не это имел в виду… Я не знал, что этот хам еврейской национальности.

Первый пассажир: Ну как это вы не знали?! Что, по нему не видно, что ли? Вон какой шнобель из-под бейсболки торчит.

Мальчик: Я еще и картавить умею!

Второй пассажир: Видите? Еврейский мальчик уступил вам свое место, а вы его ножом…

Дедушка: Да я… Я же говорю, что неправильно выразился, потому…

Мальчик: Потому что учиться ему некогда было: ему надо было нас бить, Россию спасать!

Милиционер: Что здесь происходит?

Первый пассажир: Да вот, фашист мальчонку хотел зарезать!

Дедушка: В чем дело?.. Пустите руки!.. Посмотрите, у меня и ножа никакого нет…

Второй пассажир: Вот видите, товарищ милиционер, память его подвела: пошел мальчиков резать, а ножик забыл!

Третий пассажир: Да, старость – не радость…

Мальчик: Не отвлекаемся, друзья! Что будем делать с фашистом? Учитывая напряженную международную обстановку, я предлагаю его высадить!

Четвертый пассажир: Какой миролюбивый мальчик. Тот его ножом, а он, мол, просто высадить…

Пятый пассажир: Будем высаживать между остановками?

Мальчик: Да, между. Высадить его прямо в поле, как картошку! Чтоб одна башка только из земли, а на лбу надпись «ФАШИСТ!». У меня и фломастер есть!

Дедушка: Товарищи! Что вы делаете?! Прекратите! Фломастер плохо отмывается…

Шестой пассажир: Фломастер, фломастер… Ишь, по-немецки залопотал! Шпрехензидойч, Иван Андреевич?

Дедушка: Я… я…

Шестой пассажир: Вот и хорошо, вытаскивай его, ребята!

Фашиста вытаскивают и сажают в поле, как посоветовал мальчик. Милиционер утаптывает землю вокруг головы. Все возвращаются в троллейбус и продолжают движение. Царит тягостная тишина. Все стараются не смотреть в глаза друг другу. Мальчик уступает место какой-то вошедшей старушке. Та кокетливо отказывается. В глазах пассажиров появляется нездоровый блеск…

(Рассказ неизвестного автора, опубликованный в газете «Дуэль», 8 мая 2004 г.)

 

Advertisements

“ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ СЬОГОДНІ: РЕАЛЬНІСТЬ БЕЗ МІФІВ” , Василь Яременко, професор

1. Привид сіонізму бродить по світу

В одному з інтерв’ю (“Дзеркало тижня” за 17 серпня 2002 року) п. Анна Азарі, посол Ізраїлю в Україні (тепер уже колишній), висловила фарисейську сентенцію, що “процвітання національних меншин – найкращий показник здоров’я усього суспільства”. Фарисейство стоїть за зіставленням несумірних понять і в тому, що, поширюючись про нацменшини у множині, насправді говорить про одну – єврейську: якщо євреям у суспільстві добре – воно здорове (?). Адже пані Азарі не згадує ні гагаузів, ні курдів, ні тих же греків, чи й самих українців, скажімо, в Криму, де вони – нацменшина, чи в тому ж Ізраїлі, де, кажуть, українців майже 400 тисяч. Яке їхнє “процвітання” у здоровому ізраїльському суспільстві, як забезпечується їхня національна ідентичність, культурно-національна автономія? От коли б шановна пані посол про це розповідала – вона б заслуговувала на увагу до себе, а так само по собі те інтерв’ю – чистої води демагогія, втручання у внутрішні справи України, вимоги фактично вседозволеності, якою і сама користується: вона вирішує, кого осуджувати, кого і як нам треба любити (щоб не прославитися ксенофобами і антисемітами), видає грішне за праведне, вдається до підміни понять, подвійних стандартів і цим опускає себе до рівня найманів, кацманів, рабиновичів, що діють в Україні, як формені ідеологічні розбійники – циніки і наклепники. (Саме таке визначення іменем України дав 5 травня 2003 року районний суд міста Києва: “є винятковим цинізмом”).

Читачеві – до роздумів. В Україні проживає близько 100 нацменшин. Єврейська не найбільша. Скажімо, грецька національна громада в Україні більша за єврейську. Із Грецією нас пов’язують сталі, ще з античних часів, культурні зв’язки. По нашій землі ішов шлях “із варягів у греки” й з греків у варяги, з нами сусідили грецькі колонії північного Причорномор’я, від греків (із Візантії) ми запозичили християнську релігію, Вселенський константинопольський патріарх і сьогодні є патроном української православної церкви. Але ми в Україні не бачимо грецького театру, невідомо, як живе в Україні національна школа греків, не чути нічого про грецький Видавничий дім і грецькі періодичні видання, жодного грецького теле- чи радіоканалу. І головне: ніхто не звинувачує українців у грекофобії, антивізантизмі тощо. Що, греки, які сформували всю європейську цивілізацію (Шеллі: “ми всі греки”), чимось поступаються перед євреями? Чому можновладці в Україні не зустрічаються із грецькими олігархами і в їхньому колі не проводять святкові імпрези і не бувають на різних ювілеях, якими грецька історія у сув’язі з українською така багата? Ми не знаємо, а хочеться знати, як представлена грецька меншина і єврейська у Верховній Раді, в українському уряді, в адміністрації президента. Щоправда, про євреїв ми знаємо, що їх в українському законодавчому органі майже третина, що такі “народні” депутати, як О. Фельдман, А. Грішфельд, місця в парламенті купили, внісши певні мільйони на користь непевних політичних партій, що ряд єврейських “вундеркіндів”, серед яких Суркіс, Пінчук, Медведчук, приречені довічно бути “слугами” українського народу, це наші “незамінимі” й “недоторканні”. А греків таких… нема. А чому?

Секрету “чому”, власне, й немає – він у різних фінансових можливостях. Греки, як і українці, народ обікрадений. Культура самих греків не дозволяє красти, грабувати. І в них, як і в нас, нема у Нью-Йорку чи будь-де в світі національних центрів із мільярдами доларів США, які можна було б використати в Україні на “прихватизацію” таких галузей, як паливно-енергетичний комплекс, гірничо-добувний, інформаційний. Чи на інвестування, як початковий капітал для таких спритних злочинців, як Вадим Рабинович. Сіонізм фантастично багатий, він здатний глобалізувати, сиріч монополізувати, світову економіку і через латентні (приховані) структури панувати над світом. Україна сьогодні у планах сіоністів стоїть на одному з призових місць. І успіхи їхні незаперечні.

Через це писати про євреїв взагалі, про сіонізм зокрема, про окремих діячів сіонізму зосібна – справа ризикована, небезпечна. Відразу починаються неприємності на роботі, тебе цькуватимуть у пресі, шукатимуть проти тебе компромат, а “ноги і вуха” ростимуть із видавничого дому лідера всіх євреїв України і кавалера ордена держави Ізраїль за заслуги перед євреями усього світу, а це й означає – перед сіонізмом, бо Вадим Рабинович ще й один із трьох (Олександр Фельдман і Йосиф Кобзон) керівників сіоністської організації Хабад в Україні.

Про євреїв небезпечно писати не тому, що хворі на сіонізм невігласи начеплять наличку ксенофоба чи юдофоба, бо в кожному українцеві в їхній хворій уяві сидить закінчений антисеміт, коли не явний, то прихований, готовий вчинити єврейський погром. Нещодавно телеглядачі мали змогу побачити, як під час дискусії на телеканалі Суркіса-Роднянського “1+1” сіоністський цербер Олександр Найман із криком “Антисемітський прихвостень!” кинувся з кулаками на іншого єврея, представника Бейтару, який у відповідь назвав Наймана “лайном” і заїхав йому “у писок”. Публічно. А з чим він накинеться на гоя? Мені шкода було того єврея (вибачайте, не запам’ятав прізвища), що посмів мати свою думку, відмінну від думки коритного найманця сіонізму, і тут же перед очима мільйонів телеглядачів зазнав єврейського погрому прямо в студії єврейського телеканалу і від єврея, що в списку сіоністських вожаків в Україні претендує бути третім після Рабиновича і Кацмана.

Мою публікацію в “Сільських вістях” 15 листопада 2002 року читачі сприйняли як потрібну і своєчасну, у телефонних розмовах і листах до редакції газети вони підкреслюють, що порушена проблема давно непокоїть українську націю. “Міф про український антисемітизм” передрукували часописи “Что делать?”, “Урок української”, газети “Волинь”, “Український Південь” (Миколаїв). Стаття взята як передмова до нового видання праці Матвія Шестопала “Євреї на Україні”. Звертає увагу, що інтерес до статті не слабне, читачі самі її розповсюджують тисячами ксерокопій. Можливо, просто так збіглося, але після публікації моїх роздумів на каналі “1+1” відбулася дискусія на тему, чи справді українці “вроджені” антисеміти. Невдовзі після цього Вадим Рабинович, як легітимний лідер єврейської нацменшини і резидент міжнародного сіонізму в Україні, у темпі зорганізував Єврейську національну раду, від імені якої оголосив по телебаченню, що новостворена рада бере під свою опіку всі, а їх майже тисяча, зареєстровані в Україні єврейські організації. Тих, що відмовляться підкорятися йому і не ввійдуть під дах Єврейської національної ради, він вважає не єврейськими організаціями. От і новоявлений диктатор. Імітується порядок і організованість у єврейському громадському житті, щоб не втручались державні органи у єврейський “беспредел” і не було підстав говорити про потребу законодавчого регулювання розгулу єврейського відродження від Хабату до Бейтару – напіввійськових єврейських формувань, що діють у 20 областях України під керівництвом інструкторів із Ізраїлю.

Я порушував питання, яке відношення всі ці організації мають до відродження єврейської національної культури в Україні, але відповіді не отримав – єврейські публіцисти воліють говорити про жорстокість козаків Хмельницького, про двірників, які складали для німців списки євреїв у Києві, і поліцаїв, які начебто у вишиванках стояли, як євреї йшли до Бабиного Яру. Пишуть про що завгодно, але не відповідають на питання, чи нормально, що всі засоби масової інформації в одних єврейських руках, фінанси, провідні галузі народного господарства – в єврейських руках і т. д. Відповіді чомусь немає.

А цікавить і інше: скільки україномовних газет в Ізраїлі (а там живе майже 400 тисяч вихідців з України, це українці, що мають змішані шлюби), скільки українців у ізраїльському кнесеті, скільки українців-олігархів розкошує в Ізраїлі, чи є там бодай один український телеканал і т. д., і т. п. Така цікавість, очевидячки, є виявом антисемітизму, бо що на неї відповіси. Та й п. Азарі нещодавно відверто заявила, що ця тема “не коментується”.

Вадим Рабинович “поставив до відома”, що новостворена ним Єврейська національна рада воліє мати статус подібно до кримськотатарського меджлісу в Криму і домагатиметься для євреїв України національно-культурної автономії. Ось так, і не менше. Більше – скільки завгодно. Як справжній ізраїльтянин Рабинович розгортає в Україні шалену діяльність у боротьбі проти “антисемітизму”: зібрав досьє на видання, що публікують викривальні матеріали антисіоністського змісту. Такі досьє вручає послам іноземних держав і можливим кандидатам у президенти України. Гроші сіоністів уже пливуть у передвиборні штаби майбутніх кандидатів у президенти України, що дає їм впевненість: хто не переможе – буде їхнім ставлеником і має відробляти вкладені гроші. Український народ не бажає мати в особі майбутнього президента ані сіоністського ставленика, ані ставленика Росії, він хоче мати свого обранця, який би не мав відпрацьовувати будь-кому, окрім свого народу. Та схоже, що в 2004 році народ знову буде одурено. Потрібна пильність, потрібна незалежна об’єктивна інформація, але хто її дасть українському народові?

Українці повинні знати, що інформаційний простір України цілковито в єврейських руках і що всі ми споживаємо інформаційну й духовну продукцію із єврейської ідеологічної кухні. Сьогодні треба ставити питання про створення українського телебачення, щоб одержувати не ізраїльську політичну, ідеологічну, культурну дезінформацію чи інформацію сіоністських єврейських центрів у США, а свою, українську. Сьогодні ж сіонізм в Україні має монополію на інформацію під потужний галас про антисемітизм українців.

І-й національний (?!) канал (УТ-1) – у персональному володінні президента і СДПУ(о) (фактично Суркіса – Медведчука).

Телеканалами “1+1”, “Інтер”, “Альтернатива” – володіють Суркіс – Медведчук.

Телеканалом СТБ – Віктор Пінчук і донька президента.

Телеканалом “Новий канал” – Віктор Пінчук і російська група “Альфа-групп”.

Телеканалом ICTV – Віктор Пінчук.

Телеканалом ТЕТ – Суркіс і Медведчук.

Інформаційним агентством УНІАН – СДПУ(о) (Суркіс – Медведчук).

Які канали ще може дивитись український телеглядач? Очевидно, хіба російські. Всі українські без винятку, себто 100 %, у руках сіоністів, яких, звісно ж, “обіжають” українські антисеміти. (Всіх би їх за статтею 66 КК України за розпалювання расової неприязні!) Українці розпалюють на припічку, а євреї на голубому полум’ї телебачення. Рівні умови конкуренції. А поглянемо на періодичні видання, щоб читачі знали, кого вони підтримують матеріально, купуючи газети:

Видавничий дім Рабиновича – Кацмана: “Столичка”, “Столичные новости”, “Еврейское обозрение”, “Еврейский обозреватель”, “Век”, “Миг”, “Зеркало”, “Мост”.

Джед Сандес, американський єврей-сіоніст, громадянин США, видає в Києві: “Корреспондент”, “Kyiv-Post”.

Григорій Суркіс: “Киевские Ведомости”, щотижневик “2000”.

Дмитро Гордон – “Бульвар”.

Віктор Пінчук – “Факты и комментарии”.

Донецька група – “Сегодня”.

Виходить ще й додаток до “Голосу України” – “Еврейские вести”. Тиражі солідні, на всіх вистачить.

Українська преса б’є тривогу: сіоністські засоби масової інформації деморалізують український народ.

Є сотні свідчень, але для ілюстрації наведу лише кілька прикладів, щоб і люди бачили, і відповідальні за інформаційну політику в державі думали, і законодавці щось робили, та й секретарю РНБО якихось заходів вживати треба, бо біда вже в нашому домі. Так, І. Скиба з Рівного пише редактору газети “Волинь” (за 24 січня 2003 рік):

“У ці новорічні дні й свята хочеться щиро подякувати шляхетному пану редактору, всьому колективу газети за те, що ви так з душею робите цю газету. Під час тотального наступу хазарської та іншої псевдокультури вона є єдиним для нас, українців, світлом у вікні. Ваша газета дає правдиву, потрясну інформацію. Багато людей читають і перечитують “Міф про український антисемітизм” професора В. Яременка (дякую панові редактору, що передрукував у “Волині” мої роздуми. – В. Я.). У числі 2 від 10 січня ц. р. – блискуча замітка С. Степанишина “Новий рік без України”. Саме через причини, на які вказує у статті пан Сергій, я викинув телевізор на смітник, щоб не калічити свого сина тією пропагандою непотребу, розпусти, жорстокості й мерзоти, яка повсякчас звалюється на нас від тих же чужаків (уже чую вереск із Видавничого дому: “Ксенофобія!” – В. Я.), які обліпили СТБ, ICTV, Інтер, “1+1”, “Новий канал”. І справді немає там на що дивитися, окрім нахабних жидівських фізіономій (довели чоловіка до антисемітизму, деморалізували, але ще не денаціоналізували, бо патріотичний спротив порушенню прав української людини тільки посилився. – В. Я.). Пропоную: у Рівному відкрити телеканал “Волинь”, де була б наша казка, поезія, проза, новини, зустрічі з цікавими українцями тощо, де б не було тієї низькопробної продукції і пропаганди злочинності, яка є на вищезгаданих каналах. Я впевнений, якби на телебаченні працювали українці і воно належало б українцям, то не було б такої гидоти і його можна було б дивитися.

Але те, що зробив я зі своїм телевізором, – це все-таки пасивний протест. На своїй рідній землі ми маємо право на своє українське телебачення. Замість нього є поки що лише ширма, за якою ведеться відкрита пропаганда алкоголю, розпусти, підлості та найбільш диких інстинктів. Ось такий стан справ у вільній “незалежній” Україні. Мрію про справжнє українське телебачення”.

Гадаю, коментувати не треба. Уже прозвучали голоси обурення, що, порушуючи закон, єврейські олігархи в Україні мають по три і більше телеканалів в одних руках. Очевидно, за порушення закону треба націоналізувати канали без повернення коштів, інакше Суркіс перепише два канали на Фельдмана і Грішфельда, – народних депутатів з великими грішми, назбираними на Барабашівському ринку в Харкові, – і буде в кожного по одному каналу, але всі вони будуть сіоністськими. Через те і пропонував я у роздумах “Міф про український антисемітизм” прийняти закони, які б регулювали діяльність сіоністських організацій в Україні і заборонили деморалізуючу роботу, організацію борделів: продажу українок як товару сексіндустрії за кордон, заборонили передачі, які готують фактично молодих дівчат до проституції в нічних клубах і барах.

Преса б’є тривогу, що гроші сіоністів в Україні працюють на обездуховлення української молоді, її зомбування. Ось як описує відзначення 10-річного ювілею української незалежності В. Галущак у Хмельницькій газеті “Подільські вісті” за 14 вересня 2001 р.:

“Відгаласувало, відсалютувало все, що було нам запропоноване під час відзначення 10-річчя Незалежності. А я досі не можу заспокоїтися від побаченого 25 серпня на фестивалі свободи, який проводило управління у справах сім’ї та молоді Хмельницького міськвиконкому. Там, зокрема, проводили конкурс під час диско-шоу. Ведучі програми “Наше радио” запросили на сцену чотири молоді пари. Конкурс – хто з дівчат вип’є швидше за всіх пляшку пива. Якби ви побачили, як, в якій позі і що це нагадує, боролися за перемогу конкурсантки! Хлопці встромили пляшки “нижче пупка”, між ноги, дівиці стали на коліна і… почали пити пиво. Якби я не бачив прелюдії цього, сказати б, дійства і щойно підійшов, то, мабуть, подумав би, що це груповий оральний секс. У всякому випадку здалеку так би здалося. І все це проводилося на очах десь майже трьох тисяч юних молодих людей. Таке я бачив вперше в житті! Тому хочу запитати в тих, хто це дійство організував і патронував його: це що, апогей культурної діяльності, роботи по організації дозвілля молоді?

До речі, що це за “Наше радио”? Де вони отримали ліцензію на діяльність на території нашої області і міста? Хто з керівних мужів аналізує їхню роботу? Адже куди не підеш, звучить це радіо, там не почуєш жодного українського слова. Саме з подачі цього радіо символом нашого міста віднедавна стала пісня, в якій слова: “А может, эта девушка не курит и не пьет, изучает английский и иврит”. Пісня виконується російською мовою.

Якщо хтось вважає, що це просто витівка ведучих з ненашого “Нашого радио”, то глибоко помиляється. Це, вважаю, ганебно було б почути і на найгіршій дискотеці, а щоби на святі нашої незалежності – то вже занадто. Молоді вчергове було піднесено пошлятину на чужій мові (і чужій моралі. – В. Я.). Вважаю, що це – зомбування нашої юні, її моральне розтління, руйнація моральних засад хлопців і дівчат, перетворення їх на жахливих потвор. Боротьбу цю ведуть з нами і далі успішно…”.

Таких свідчень на добру книгу – книгу звинувачувальних документів українського народу для суду над сіонізмом у країні. До речі, перша книга таких документів уже видана у Львові 2001 року під назвою “Кого обирає Господь? Публіцистичний збірник”. Журналістка “Корреспондента”, посилаючись на служку сіонізму в Україні О. Наймана, вважає книгу публікацій газети “За вільну Україну” 1992-2000 років антисемітським випадом. А як же ще вони могли вважати викривальні документи? Можна передбачити, що на стіл Верховної Ради ляже ще не одна така книга, як серйозна стурбованість українців перед загрозою сіонізму, що вимагає вжиття заходів у законодавчому порядку.

Читачі б’ють тривогу з приводу національної загрози з боку сіонізму, як бачимо, не тільки в економічній та політичній сфері, а й у сфері ідеологічній та духовній. Видавничий дім як розсадник сіоністської ідеології вимагають демонтувати, а Рабиновича, як громадянина Ізраїлю, належить депортувати з України, хай організовує пивні шоу із ізраїльськими дівчатами і хлопцями, нехай там викидають телевізори на смітник.

Як і в минулі віки, єврейство сьогодні прагне панувати, та вже й панує над українським народом, і збагачуватись за його рахунок. Одним із засобів досягнення цього є деморалізація і обездуховлення та денаціоналізація, а другим – захоплення політичної влади. І один і другий засіб на сьогодні спрацьовують бездоганно. Привид сіонізму в Україні перетворився у потворну реальність. Така правда, без міфів.

2. “Спасибі Вам за правду…”

(Правда – реальність, вигадка – міф…)

Листів-відгуків на публікацію статті “Міф про український антисемітизм” дуже багато. Я щиро вдячний всім, хто відгукнувся листовно, хто зателефонував, щоб висловити підтримку, хто при зустрічі зі мною після публікацій статті сильніше стискав руку: дякував, що “легалізував тему”. Всі листи добре було б видати окремою брошурою. Їх автори наголошують, що тему треба обговорити всебічно і виробити норми співжиття із євреями в державі Україна. Люди розповідають, як рятували євреїв у роки війни і висловлюють нерозуміння і стурбованість, що єврейські лідери заявляють безкінечні претензії до українців і України сьогодні – при тому, що вже майже все в Україні – їхнє.

“Спасибі Вам за правду” – дякує дописувач із Білої Церкви. “Дай, Боже, здоров’я і відвагу відстоювати правду”, – молить Анатолій Миненко із Броварів. Він правильно зрозумів спрямованість моїх роздумів: “піднята проблема виживання українців на своїй Батьківщині саме в цей тяжкий час. Як же так сталося…” І запитує: “Чому ж серед українців не знайшлось жодного депутата, який би довів до відома всьому суспільству, що останні 12 років Україною керують “жиди”. Так, “жиди”, бо євреї – це ті, що розбудовують свою батьківщину – Ізраїль”.

Виходець із Кіровоградської області, який нині проживає в столиці Молдови Кишиневі, – Дмитро Болгаренко після прочитання статті “Міф про український антисемітизм” на восьми сторінках листа ставить стільки запитань, що відповісти на них просто неможливо. Автор обурюється, що “навіть обговорити стан відносин між обома народами не дають, не дають, бо бояться, знають: правда не на їхньому боці”. Це констатація, а ось вимоги члена громадянського суспільства: “Чому українську інтелігенцію шантажують юдофобством? Чому інтелігенція так цього боїться?” (Може, знайдеться охочий відповісти? – В.Я.). “Чому українці не вимагають каяття у євреїв за людей, яких вбили Каганович, Троцький, Зінов’єв, Каменєв? За Жовтневу революцію 1917 р., голодомор 1933 р. і т. д.?” “Чому ми, українці, такі по-глупому добрі?” “Чому так складається, що ми у своїй хаті не хазяї, а наймити, холопи?” “Велика радість у нас! Звягільський повернувся! Цікаво, хто організував?” (Той, хто організував повернення, той організував присвоєння йому в лютому 2003 р. звання Герой України, очевидно той, хто допоміг при сприянні ізраїльських спецслужб вивезти з України в Ізраїль 300 млн. доларів США готівкою. – В.Я.). “Чому вимирає населення? Чому немає порядку в країні?” “Розвелось олігархів, як алігаторів”. Автор не зациклений на юдофобстві, він рішуче заявляє: “Я всі нації поважаю, які не ображають мою”. То, можливо, знайдеться знаючий чоловік, що відповість на всі запитання автора листа? Чи тоталітарними методами заткнути йому і всім рота? Схоже, що буде саме так, якщо не відбудуться радикальні зміни.

Всі дописувачі одностайно дякують газеті “Сільські вісті” і автору за правду і сміливість:

“З великим зацікавленням прочитав я статтю В. Яременка “Міф про український антисемітизм”. Матеріал дуже актуальний. Виступ в обороні українства робить честь газеті. Жаль, що серед міського населення небагато ваших читачів, тому бажано було б згадану статтю видати великим тиражем у вигляді брошурки. Я особисто готовий замовити сотню, а то й більше екземплярів.

З глибокою повагою Василь Горбачук, м. Слов’янськ, Дон. обл.”. (Уже видано, можна замовляти. – Авт.).

Як бачимо, публікацію читачі сприйняли як потрібну і актуальну. Деякі листи – крик болю і відчаю. І водночас подають фактичний матеріал для роздумів про співжиття українського і єврейського народів:

“Шановна газета “Сільські вісті”! Я звертаюсь до вас через вашу і мою газету. Я хочу звернутись до Кучми і до депутатів більшості, до якої входять і євреї. Я хочу нагадати, що в 1941-1943 рр. я переховував трьох єврейських дітей, щоб не розстріляли німці. Старша була дівчинка Рузя, а два хлопчики були меншенькі. Справжні імена я не пам’ятаю, а ми дали їм свої імена – Коля і Міша. Але одного разу приїхав із-за границі їхній дядя і забрав їх з собою. Не знаю, чи є вони живі і де вони тепер. Вони раніше жили в Смотричі, наше село, колишня Мар’янівка, за кілометр від Смотрича. Якщо вони є живі, то вони повинні пам’ятати тих людей, в кого вони перебували в час війни. Якщо вони є живі, то я хотів би зустрітися з ними, поговорити, попросити у них милостині. Коли вони від’їжджали від нас, то їхній дядя просив нас, щоб ми, як кінчиться війна і залишимось живі, щоб поклали квіти до могили, де розстріляли їхніх батьків. Поки ми жили там, то кожен рік носили квіти до могили їхніх батьків та інших, бо то могила спільна, там багато розстріляно, майже всі, котрі проживали в Смотричі. А тепер я живу в м. Тетієві, в мене тут немає ні друзів, ні хороших знайомих, щоб хто виручив у скрутну годину. Ось зараз мені потрібні гроші, щоб зробити операцію – грижу. Хата валиться, тече, падає стеля, перекрить нема чим. Зловмисно зробили боржником за газ на 1260 гривень. Через суд примусово відчисляють сто процентів пенсії за заборгованість, не залишають нічого на прожиття. Уже сім місяців ми голодуємо, живемо на одну пенсію 86 гривень. Я ні в чому не провинився, щоб наді мною так наглумилися. У цьому листі я звертаюсь в основному до євреїв, було врем’я я спас трьох маленьких, молодих, прошу спасіть мене старого, одного. Низький уклін вам, чекаю порятунку. Годованюк О. А., м. Тетіїв-2, вул. Червоноармійська, 4″.

Це крик обікраденого, сім раз одуреного народу. Ким? А на кому збили свої капітали “олігархи-алігатори”, як каже інший дописувач. Ваш добробут відвіз Вадим Рабинович у вигляді Менори, на яку пішло 700 кг чистого золота, до Ізраїлю. Туди ж, як пишуть у книжках, пішло 300 млн. доларів США, вивезених в. о. прем’єр-міністра України Юхимом Звягільським, а скільки вкрав “денді” – Семен Юфа, а Суркіс, Пінчук, Медведчук та іже з ними? А Вам, пане Годованюк, – вісімдесят гривень на двох, грижа і драна хата. І знову пригадується інтерв’ю колишнього посла держави Ізраїль Анни Азарі, дане “Дзеркалу тижня” 17 серпня 2002 року: “Процвітання національних меншин – найкращий показник здоров’я усього суспільства”. Єврейська меншина в Україні процвітає. Хата в Наймана не тече і грижа не мучить, щоправда, жаба давить. То що ж, пані Азарі, є показником процвітання корінної нації? А чи не звучить Ваша теза як заклик: “Процвітання національної єврейської меншини – за рахунок здоров’я усього суспільства”, коли не хочеться називати корінну націю, яка дає назву державі Україна. І коли так не дипломатично втручаєтесь де треба і де не треба, то скажу, що по-фарисейськи виглядає Ваше здивування: “Мене дивує (?) ідея (?) окремих представників інтелігенції про те, що побудові незалежної України й розвитку громадянського суспільства може перешкоджати відродження культури та традицій національних меншин, зокрема євреїв”. Ну, що сказати на цю наскрізь брехливу тираду? Та назвіть же хоч одного придурка, а не окремого представника інтелігенції, щоб він десь написав і надрукував, що відродження культури і традицій нацменшин, зокрема євреїв, заважає побудові незалежної України! Що ви вигадуєте? Але коли в Україні всі телеканали в єврейських руках, десятки газет, що виходять на єврейські (які вони в біса єврейські!) гроші і російською мовою (а не на івриті чи ідиш), коли, як гриби після дощу, постало близько 1000 єврейських (сіоністських) організацій, серед них: “Бейтар”, що готує єврейських бойовиків, то це не відродження культури, а щось інше, що ми знаємо з часів громадянської війни, із 1932-1933 рр. І 1937-1938 рр. І це не тільки заважає будівництву незалежної України, а складає їй пряму загрозу. І називайте це, як совість підказує, чи ксенофобією, чи юдофобією, чи антисемітизмом, а з кожним днем наш народ чинитиме спротив розвалу ще хиткої й ослабленої рабиновичами, суркісами, пінчуками і медведчуками української держави. І чим більше галасуватимуть поденщики Видавничого дому (розпусти – так охрестили в народі це сіоністське кубло), тим рішучішим буде українське: “Ні!” Беру сміливість порадити Вам, пані Азарі, не намагайтеся вчити нас, що, і про кого, і як нам писати. Якось впораємося і без Вас, а коли хочете зробити жест доброї волі – поможіть отому волаючому Праведнику світу: він врятував життя трьом євреям і три роки годував їх. Нагодуйте його один раз – і він буде вдячний. Але, здається, Тора не дозволяє допомагати гоям, через що Праведників світу із євреїв щось не чуть. Чи це також назвете антисемітизмом? Я не почув у інтерв’ю посла заклику до співпраці, я побачив буквально винюхування в Україні антисемітизму там, де його нема. Звертаюсь до п. Азарі: організуйте своїх-наших олігархів на видання 3-4-томної хрестоматії для України й Ізраїлю під приблизною назвою: “Українське слово з єврейських вуст”, що представила б творчість письменників-євреїв в Україні. Вона в мене підготовлена, але на її видання треба майже 120 тис. доларів США. І будемо спільно співпрацювати на користь єврейської та української культури і духовності. І вам не буде потреби вишукувати антисемітизм.

Інший напрямок єврейсько-українського співжиття сьогодні розкриває лист Ворушила С. із міста Бориспіль. Наведу один фрагмент.

“Спасибо огромное за статью “Миф про украинский антисемитизм”. Я хочу привести из своей жизни несколько эпизодов […] В 1994 г. меня пригласили работать финансистом в одну американскую фирму ARVIS – держитесь от нее подальше – это медленная, но уверенная смерть. Мне платили 1500 долларов США, фирма занималась распространением и реализацией витаминов из США. Фирма находилась в г. Киеве, ул. Богомольца, 4. Фирма процветала, фирмой руководила (как выяснилось потом) американская еврейка Слипатчук Е. М. Но если б не один случай. В беседе с одним провизором выяснил, что итоги анализа Контрольно-аналитической лаборатории (КАЛ) даже при поверхностном обследовании требуют как минимум трое суток: нужно сделать расчленение, посев и т. д. Для нашей фирмы в тот же день – утром завозили образцы, а вечером получали результаты анализа (?!). Оказалось, в КАЛ работали евреи под руководством Надежды Ивановны Шарипиной (МОЗ) и за определенную мзду делали все, что хотелось. Я начал личное расследование и выяснилось – все получаемые из США витамины были браком. В США за утилизацию 1 кг бракованных витаминов нужно было заплатить 2,5 доллара США, а расходы по транспортировке в Украину 1 кг груза самолетом – 2,35 долл. США. И за период 1994-1996 гг. было поставлено и реализовано более чем на 2 миллиона долларов США этого брака. Но что меня больше всего возмутило, что эта американская еврейка украинского разлива, поднимая стопку, говорила тосты “за трудолюбивый украинский народ”, “за неньку Украину”, “за рідну Україну” і т. д. Послушаешь – слеза покатится, и в то же время этот трудолюбивый народ травили (были даже отравления со смертельным исходом). Я обратился в СБУ (Во! Хахол!). Фирму ликвидировали, директор Слипатчук Екатерина Моисеевна сбежала в США. Вот такое еврейское лицемерие…”.

Це тільки один епізод із листа. І це відповідь на риторичне запитання одного із адвокатів сіонізму в Україні – Юрія Коритного: “Откуда у антисемитизма растут уши”. Від сіонізму все росте, пане Коритний, і ксенофобія, і юдофобія, і антисемітизм. Вуха ростуть від соціальної поведінки єврейства в Україні, від елементарної неповаги до народу країни проживання, а ви пустомельствуєте про відродження національної культури і національних традицій, і чи загрожують вони незалежності України, і чи добрий такий “культурний обмін”. І як українцям ставитись до просторікувань пані Азарі: “І через те, що в незалежній Україні співіснуватимуть різні національні громади, вона не стане менш “українською”. Діалог культур збагачує” (“Дзеркало тижня”, 17 серпня 2002 року).

Знову хочеться сказати високоповажному послу, що такий “обмін”, про який йшлось вище, веде до знищення України взагалі, а не тільки до того, що вона стає менш українською, бо таких фактів тисячі.

І таких книг, як “Кого обирає Господь?” можна і треба видати в кожній області, не як вияви антисемітизму, а як книги звинувачувальних документів проти сіонізму, який дбає про збагачення, хоч би й ціною самого життя українського народу. На таке “збагачення культур” наш народ не піде, і якщо сьогоденна влада підігрує сіоністам, то народ прагнутиме такої влади і президента, які б поклали край відродженню таких єврейських традицій, що викликатимуть бажання помсти. Не робіть цього, панове сіоністи. Хай поодинокі, але лунали з українського боку заклики: давайте сядемо за круглий стіл і поміркуємо разом, як нам жити. Не для “галочки”, яку поставлять ті, хто вже куплений вами, панове сіоністи. У скрутну хвилину не вони вам подадуть допомогу, а оті, що не мають за що сьогодні прооперувати грижу, і ті, що говорять вам сьогодні гірку правду, якої ви не хотіли б чути, а через те, не гребуючи засобами, робите все, щоб заткнути їм рота. На сьогодні це ще у вас виходить, але через якийсь час не вистачить затичок. Не створюйте умов нетерпимості, адже ми вже історично приречені на співжиття і як держави, і як два народи, що віками поруч. У нас також є традиції, які ми хочемо відродити, але чому ви штовхаєте на відродження лихих, як націоналізація банків, як експропріація експропріаторів і т. д. Це також традиція.

І дозволю повністю подати ще один лист, адресований на редакцію “Сільських вістей” для мене:

З великою цікавістю читали Вашу статтю в “Сільських вістях” за 15.11. цього року. Газету виписує сусід 40 років, але цього номера чомусь не одержав. Дав нам його чоловік, який раніше дотримувався думки, що “нам треба вибачитись”. Тепер він трохи прозрів і вже такої думки позбувся.

Стаття Ваша вражає фактами, спокоєм і толерантністю. Серед будь-якого народу є люди добрі і є сволота. Але цей народ має особливу хитрість і підступність та вміння виставити себе страдальцем. А головне – взаємовиручка неймовірна, хоч між ними буває велика гризня. В історії Чернівців є дуже цікавий факт, коли керівник кагалу, якийсь Лазар (а керував він кагалом понад 30 років, здається), звернувся до австрійської влади у Львові (то було 18-те сторіччя і нова австрійська влада військова знаходилась тоді ще у Львові, керівництво чи правління було військове), щоб йому дозволили вигнати з Чернівців “чужих євреїв”. Вони сюди втікали в часи Хмельниччини з України, приїжджали з інших країв і, очевидно, дуже відрізнялись від місцевих.

До речі, новоприбулі радянські євреї дуже відрізнялись від місцевих. Місцеві знали 4-5 мов, а прибулі, як правило, тільки одну, а своєї – ні ідиш, ні івриту – не знали.

Ще цікаво, що коли розпалась Австро-Угорщина і українці зажадали приєднання північної частини Буковини до України (тоді ЗУНР), єдині, хто їх підтримав, були євреї. А в Галицькій армії (УГА) був навіть окремий курінь євреїв-добровольців, який офіційно звався і ввійшов в історію як “Жидівський курінь”. Але те, що робилося в 20-30-х роках на східній Україні, робилося євреями з якоюсь особливою жорстокістю і приховувалось від людства так само, бо преса була в їх руках. Отож розмальований та оплаканий ними голокост у порівнянні з українською трагедією виглядає досить блідо.

Богдана Хмельницького вони й досі проклинають у синагогах, у книжках (така недавно вийшла німецькою мовою в Тель-Авіві) називають не інакше, а лише бандитом, хоч самі в “Тропами еврейской истории” пишуть, що бив він їх за те, що були вони орендарями-гнобителями. Словом, було в нашій історії всякого багато, але те, що робиться зараз, викликає тривогу. Справжнім борцям за волю України нема навіть бажання поставити пам’ятник, а євреям у Харкові знаходиться аж 9 мільйонів. Коштів, очевидно, не вистачає, тому треба нацбанк взяти в свої руки, щоб розікрасти до решти.

Стаття Ваша дуже доречна і на часі, щоб менше ловили рибку в каламутній водичці. Їх напевно це розізлило, і Ви станете миттю “всесвітньо відомим”, бо вони це вміють робити і роблять блискавично. Дай Боже Вам здоров’я та відвагу відстоювати правду!

Уклін газеті, яка не побоялася сказати правду!

Ми раді, що знайшовсь таки один козак “серед мільйона свинопасів” (Т.Шевченко).

Будьте здорові! До побачення.

Василь Селезінка. м. Чернівці.

Читачі, як бачимо, знають, хай і з деякими хронологічними зміщеннями, історію українсько-єврейського співжиття упродовж віків, і реалії сьогодення, і ментальність єврейського етносу. У народній пам’яті світлою цяткою зринає і “Жидівський курінь”, і виступ євреїв на боці українців за приєднання північної Буковини до України, але засуджується за “вміння виставити себе страдальцем”, бо “оплаканий ними Голокост у порівнянні з українською трагедією виглядає досить блідо”. Від себе додам, що до української трагедії євреї мають пряме й безпосереднє відношення, а тому оплакувати на українській землі тільки свою трагедію, та ще й звинувачувати при цьому весь народ – не тільки аморально, а й злочинно.

Єврейськими публіцистами заперечується факт організації українського Голокосту 1933 року. Свідчення очевидців говорять про інше.

Василь Семенович Мельник в листі до мене розповідає про організацію голоду 1933 року в селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області: “Кривицькі Борух і Янкель до революції мали в селі ставок і паровий млин, які після 1917 р. стали державними. Ставок мав велику площу, над ставком було село Цапіївка. Я добре пам’ятаю, що в ставку і річці, яка витікала із ставка, було дуже багато різної риби. Всі бажаючі могли дуже легко її ловити кожний день, що робив і я до 1932 р.

У вересні 1932 року житель с. Кривошиїнці єврей Мельник Лазар розкопав греблю і вся вода із ставка з рибою спливла в річку. Мельнику Лазарю, як він говорив жителям, керівництво району дало вказівку зробити це. За виконання наказу він отримав яловичі чоботи з довгими халявами. У райцентрі Сквира хтось знав, як і що треба зробити. Мельник Лазар, знаючи, що він зробив, і побачивши голод, виїхав із села на Далекий Схід. Я добре пам’ятаю сім’ю, хата якої стояла від ставка на відстані 40 м: чоловік із жінкою і восьмеро дітей. Всі десятеро померли від голоду, а всього в с. Кривошиїнці від голоду померло 622 людей… У нашому селі кілька років тому вибрали депутатом у Верховну Раду Табачника Д. В. І якби він мав бажання знати правду про голод в 1933 р., то довідатись про все міг би з перших рук, і написати про те, як Лазар Мельник розкопав греблю, щоб люди не змогли рятуватися зловленою рибою, і що пережили ті, хто вижив, та й написати про все, що могли розповісти жителі села. Щоб не розкопали греблю ставка, багато померлих з голоду людей могли б вижити, та й інші не їли б корінь очерету, полову й інше. Той, хто дав вказівку про це, знав ще в 1932 році, що має бути з населенням в селі”.

Чомусь єврейські журналісти такі факти не розслідують, їх цікавлять лише факти погромів, хоча цілком зрозуміло, що тільки фізична знесиленість не дозволила селянам вчинити самосуд над Лазаром Мельником. Жоден єврей від голоду в 1933 році не загинув.

3. Привид чи реальність сіоністської освіти в Україні?

Гадаю, в Україні не всі знають, що міністр освіти і науки Василь Григорович Кремень за сумісництвом обіймає посаду заступника голови СДПУ(о), партії Суркіса-Медведчука, в якій, не знати чого, никає і якась частина українців. Можливо, навпаки, за сумісництвом обіймає посаду міністра.

Нас цікавить, як шанований вчений і прекрасна людина поєднує державні українські справи із єврейськими – як третя особа цієї партії. Як шевальє ордену СС Василь Григорович забезпечив Суркісу урок футболу в школах України, очевидно, і рахітична 12-бальна система з тієї ж подачі, як і 12-річна освіта, а сьогодні нова проблема – уроки єврейського Голокосту в українських школах.

Шмуель Камінєцькій, головний рабин Дніпропетровська і області у єврейській газеті “Ткума” (“Возрождение”) повідомив: “Совсем недавно произошла встреча руководителей “Ткумы” с министром образования Украины – Василием Кремнем. Он с пониманием отнесся к проблемам еврейского образования, поддержал наши инициативы по введению курса истории Холокоста в школах и вузах” (“Ткума” – 2002, N 9. – Сентябрь).

Отже, “понимание” – є, “поддержка” – є, чекай, Україно, нового предмета, очевидно, знову за рахунок скорочення кількості годин на українську мову, літературу, історію. Йдеться, як бачимо, не про те, щоб учитель історії, розповідаючи на уроках історії про злочини фашистів проти людства і людяності, не забував, а був зобов’язаний згадати про особливу жорстокість фашистів щодо євреїв. Ідеться про предмет, навчальну дисципліну. Переді мною “Програма для загальноосвітніх навчальних закладів “Історія Голокосту”, 10-11 класи, 2001, автор – Щупак І. Я., канд. іст. наук, в. о. доцента Запорізького державного університету, учитель-методист”. У пояснювальній записці “головними цілями навчання (не вивчення, а навчання! – В. Я.) історії Голокосту” Щупак І. Я. ставить: “формування історичних знань з історії єврейського народу та Голокосту в контексті загальноісторичного процесу, розвиток історичного мислення учнів…” і т. д.; “формування національної самосвідомості та історичної пам’яті, усвідомлення значення уроків історії для сьогодення, виховання в учнів загальнолюдських духовних ціннісних орієнтацій…” і т. д. Пропонується 12 тем. Для прикладу наведу тему першу: “Єврейське питання” в країнах Європи наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Становище євреїв у країнах Європи. Антисемітизм. Релігійні, економічні, соціально-психологічні передумови антисемітизму. Націоналізм. Расова теорія Гобіно, Х. Чемберлен. Формування політичного антисемітизму. “Справа Дрейфуса”. Зародження сіонізму. Передумови зародження сіонізму. Т. Герцль. Перший сіоністський конгрес”. До першої теми 10 позицій лише “основної”, себто обов’язкової літератури, 20 відеофільмів. А таких тем 12! І відразу вражаючі відомості, що Міністерство освіти планує зліквідувати “Історію України” як навчальну дисципліну, а замість неї запровадити “Світову історію”, в якій будуть зреалізовані всі сіоністські ідеї.

Схоже, немає потреби коментувати, чим з благословення рабина Шмуеля Камінєцького має займатися українська школа під виглядом єврейського Голокосту: формувати знання з історії єврейського народу, виховувати єврейські духовні ціннісні орієнтації, себто орієнтувати на визнання єврейської богообраності й винятковості, на сіонізм, вивчати праці Т. Герцля і рішення сіоністських конгресів.

А от я, Василю Григоровичу, звертаюся до Вас із пропозицією ввести в шкільну програму курс українського Голокосту і Геноциду з метою, визначеною Щупаком І., “формувати національну самосвідомість та історичну пам’ять”, щоб кожен учень знав, що в 1932-1933 роках мільйони українців були заморені голодом, організованим євреями з помсти: що в 1937-1938 роках нові мільйони українців були знищені НКВД, яке на 99 відсотків складалося з євреїв і було кероване лідерами сіонізму; що це ми повинні пам’ятати, бо на повну силу працює в Україні організація світового сіонізму Хабад, формуються військові загони “Бейтар”. Для чого? Проти кого? І при чиєму потуранні? І чому державні органи закривають на це очі, але швидко розплющують їх, коли лідер Хабаду із вікон свого Видавничого дому вказує на когось пальцем – антисеміт! Ату його!

Люди вже досить стурбовані агресією сіонізму на теренах України і вказують на її виконавців в Україні – Вадим Рабинович, його поплічники Олександр Фельдман, Олександр Найман, Володимир Кацман, американський сіоніст, видавець україножерських видань “Корреспондент” і “Kyiv Post” і навіть не громадянин України Джен Санден. Це все люди, яких належало б депортувати з України або віддати під суд, є за що. Кажу, але знаю, що буде інакше, бо вже й освітню політику в Україні формують Григорій Суркіс, рабин Шмуель Камінєцькій. Джен Санден взявся вже за ревізію українських класиків: диктує, які їхні твори не треба друкувати, бо інакше, мовляв, вони створять Україні світовий імідж юдофобської держави та й творять його на сторінках “Нью-Йорк таймс” і іншої сіоністської преси, серйозно підриваючи повагу до США, там вони компрометують Україну. Там розташовані сіоністські центри – такі, як єврейська антидифамаційна ліга, яка в Україні навіть не зареєстрована, але від імені якої О. Найман засипає прокуратури Києва позовами на українську інтелігенцію. Єврейський олігархічний клан нагло вривається у вашу компетенцію, Василю Григоровичу. Чомусь ніде не почули відповіді на статтю у “Дзеркалі тижня” під назвою “Яма сваволі”, де йшлося про те, що директор 117-ої гімназії імені Лесі Українки фактично продала школу під гараж єврейському олігарху і здала йому навіть номер школи. Тепер під номером 10 по Лютеранській значиться одночасно гараж і гімназія N 117 імені Лесі Українки. Приміщення школи, підкопане при будівництві гаражів, незабаром стане аварійним, його знесуть, а на тому місці постане п’ятизірковий готель того ж олігарха. Та й засиджуються такі “потрібні” директори до підозріло позапенсійного віку. Бо вони потрібні люди. Може б, тут варто навести порядок?

Пишу про відомство, яке добре знаю. Гадаю, люди напишуть в газету про інші відомства, бо треба бити тривогу: очевидно, треба класти факти і документи на стіл Верховної Ради, доки вона ще остаточно не перетворилася на ізраїльський кнесет чи велику центральну синагогу України.

Висповідався оце перед своїм міністром, і аж на душі легше стало, бо, по-перше, знав його давно як чулу українську душу і як шанованого вченого, а по-друге, думати треба всім, і міністрам також, навіть якщо вони вже стали шевальє і перестали бути простими смертними і формують ідеологію не української партії, а партії євреїв України.

21-23 березня я був у Волинському державному університеті на Всеукраїнській науковій конференції.

У той час там проїздом був і міністр. У нього своя програма, у конференції – своя, але ж дві події схрестилися. І невже, думаю собі, спали б лаври з міністерської корони, коли б міністр зайшов із ректором на конференцію у молодому державному університеті, що зібрав десятки переважно молодих вчених, та привітав і побажав плідної роботи. Не побачили ні міністра, ні ректора чи бодай проректора. Та й хімік-ректор не дніпропетровський рабин, очевидячки, “понимания” і “поддержки” у філологів не шукав, щоб прищеплювати історичну пам’ять. І я згадав із душевною гордістю свого ректора і також хіміка, але не пам’ятаю, щоб у національному університеті імені Т. Шевченка на будь-яку республіканську конференцію в стінах університету не зайшов академік Скопенко В. В., бодай на кілька хвилин, сказати учасникам добре слово і наголосити, хто в домі господар. Так що немає “худа без добра”, якщо єврейська агресивність змушує нас думати і про себе: які ми є і чому такі пасивні та байдужі у порівнянні з ними.

Єврейський науково-просвітницький центр “Ткума” (“Відродження”) у Дніпропетровську провів міжнародний семінар “Проблемы преподавания Холокоста для учителей нееврейских школ” і другу міжнародну наукову конференцію “Проблемы Холокоста в Украине”.

У виступі на семінарі професор Фелікс Левітас напучував викладачів, що читають теорію Холокосту в Україні: “В своих лекциях преподаватель должен говорить не только о жертвах Холокоста, но подчеркивать героизм еврейского народа и волю к сопротивлению фашизму, проявленную европейским еврейством”. (Про що йдеться? Чи не про 400-тисячну орду євреїв-есесівців, що прийшли з фашистами в Україну? – В. Я.) Хто заперечує, що треба “підкреслювати”, але на документах і фактах, а не голослівно. А для цього необхідно зняти табу з проблеми і дати можливість ученим всіх національностей вивчити її, а результати висвітлити в монографіях, які б стали доступними європейській людності, бо єврейські історики і публіцисти скомпрометували себе підробками, підтасуваннями, подвійними стандартами, брехнею та інсинуаціями. Через те виникають сумніви щодо об’єктивності дослідження проблеми, вивчення і висвітлення її – вона монопольно в єврейських руках.

Процитуємо деякі виступи на семінарі “Проблемы преподавания Холокоста” для учителей нееврейских школ”, себто для українських шкіл.

Фелікс Левітас, доктор історичних наук, завідує кафедрою методики викладання історії у Київському інституті підвищення кваліфікації вчителів імені Б.Грінченка, говорить:

“И в смутные годы так называемой эпохи руины – это ХVII век – было истреблено немало евреев казаками Богдана Хмельницкого, и еврейские погромы 1917-1920 годов умножили число еврейских жертв и явились прологом Бабьего Яра, где были расстреляны 150 тысяч евреев по данным немецких документов на 28 сентября 1941 г. А списки евреев, проживающих тогда в Киеве, были угодливо составлены дворниками, что сразу же стали прислуживать немцам после взятия города войсками вермахта и СС…”. Все це бездоказово, потрібні документи.

Для доктора історичних наук байдуже, що епоха Руїни почалася після Богдана Хмельницького і козаки вже тоді вбивали тільки своїх. Руїна – це братовбивча громадянська війна після революції 1648-1654 років, а кількасот євреїв справді було знищено під час національно-визвольної війни, оскільки це були найбільші покидьки єврейського народу і люті кати українського народу. Меч помсти народу падав і на їхні голови, як і на голови польського панства. Вважати прологом Бабиного Яру погроми 1917-1918 років для вченого-історика просто некоректно і так добросовісно не знати історію або безсовісно перекручувати її – негоже, бо більшість так званих “погромів” насправді були придушенням більшовицьких повстань проти української влади, яка дала зброю євреям для загонів самооборони.

У більшовицьких повстаннях, зокрема в Проскурові 1919 року, брали участь переважно євреї.

150 тисяч євреїв взагалі не було в Києві, а тим паче документів на 28 вересня 1941 року, бо німці захопили Київ щойно в цих числах. Загони Народного ополчення залишили правий берег 20 вересня і за вісім діб скласти списки на 150 тисяч євреїв для малописьменних довоєнних двірників було фізично неможливо. Брехня ллється, як із фонтана, і заткнути його ніхто не хоче, а крім брехні – яка ненависть до українського народу і пропаганда помсти!

Ігор Щупак ще не доктор, але вже кандидат історичних наук, який, спасибі йому, уклав програму викладання Голокосту в українських школах. Він залишає за українцями право вважати Богдана Хмельницького національним героєм, але притримується настанови “єврейської хроніки” Натана Ганновера, в якій сказано “да будет стерто его имя…”. І заходилися стирати. А послухайте, шановні українські історики, які відкриття про причини Хмельниччини зробив Ігор Щупак:

“…Надо сказать о преимущественной роли еврейского образования в воспитании детей. Грамотность в еврейских семьях преобладала, потому что каждый ребенок очень рано начинал изучать Тору”. Та ж у XVII сторіччі Україна, за свідченням Петра Алепського, була країною суцільної грамотності і навіть дочки козаків і діти-сироти були навчені грамоти, знали порядок церковної служби і співали в церковних хорах. То ж яка була “преимущественная роль” єврейської освіти і виховання? Переважаюча роль виявилася пізніше, коли українці втратили економічну можливість навчати своїх дітей. “Поставленные в жесткие экономические условия выживания, лишенные возможности работать на земле, евреи становились арендаторами и шинкарями. И это в свою очередь вызывало гнев и зависть украинских крестьян, подымавших восстания против польской шляхты и евреев”. Це твердження із сфери анекдотів.

Бачите, як просто: нема місця робітника – піду директором заводу, не дали землі – піду головою колгоспу, а бідному єврею через те, що не давали (?!) трудитися на землі, довелось іти в орендарі і шинкарі, а селяни ж відразу почали заздрити євреям і – за вила та коси і під знамена Кривоноса. Оце такої історії вчитимуть нашу дітвору єврейські учителі-історики. І ця брехня знаходить в ідеологів СДПУ(о) “понимание” і “поддержку”. Роднянський би за такий виступ потурив би того кандидата в історичну науку Ігоря Щупака геть з роботи, а в нас він ошивається в інституті з перепідготовки вчителів, вчить, яку і як маємо викладати історію. Очевидно, і ми підемо за Талмудом, в якому стверджується:

“Жидівський народ є єдиний вибраний Богом, а всі інші народи варті презирства і ненависті. Маєтки всіх народів належать жидівському народові, тож він має право відібрати від них те майно” (Чожен Гамішпат, 348).

“Жид не зобов’язаний додержуватися моралі щодо гоїв, жид може порушити мораль, якщо це корисно йому, або жидам взагалі (Чожен Гамішпат, 348).

“Дозволяється обдурювати християн навіть присягаючи” (Баба Кама, 113).

“Християн потрібно вигублювати всіма засобами, які тільки є, бо вони – погани” (Загор 1, 25-а).

На згаданій конференції викладач Донецького національного університету Іван Ревяков, виясняючи духовні причини катастрофи європейського єврейства, висвітив новітні завдання сіонізму. На думку речника Донецького університету, “єврей – той, хто реалізує Тору в цьому світі, а в наші дні – у нашому поколінні. Якщо не реалізує, то хоча б володіє потенціалом реалізації Тори…”.

Бачите, відверта заява і спонукання до насадження Тори “в цілому світі”, а не в Ізраїлі, чи в середовищі єврейських громад. І покликається на мідраше: “Смотрел Всевышний на Тору и Творил мироздание”, “світ – це футляр для Тори, не Тора існує для світу, а світ для Тори”. Зрозуміли, для чого ми з вами? Щоб засвоїти Тору. “І реалізація Тори, – як говорить сіоністський речник із Донецька, однодумець Коритного, – в цьому світі приводить до його “виправлення”, “мир “выравнивается”, “исправляется” и начинает соответствовать тому идеальному плану мироздания, каким является Тора”. Зрозуміли, шановні читачі: ми вже настільки “вирівнялися” і “виправилися”, що починаємо відповідати “ідеальному плану” – Торі. Ну а коли хтось не вирівняється і не виправиться? Тоді почнуть діяти за Талмудом:

“Кожного гоя, що вивчає Талмуд, і кожного жида, що допомагає йому в цьому, треба скарати смертю” (Сангедрін 59-а, Авда Зора 6,8).

“Будьте немилосердними до християн” (Гілхот Акум 10.1).

“Християни створені, щоб служити і бути слугами жидів” (Мідаш Талшот 225).

“Забороняється жидам рятувати життя гоя” (Бабга Кама 29).

Хотілося б почути від панів Коритного і Ревякова, чи за цими настановами будуть заганяти в Тору і Талмуд, як у футляр світу, для “исправления”? І може колись спаде полуда з очей ваших і ви побачите не тільки “вуха антисемітизму”, а й свої власні, хоча це й антиприродно.

Я не мав би що сказати, коли б ця мораль побутувала лише в Ізраїлі, де ми й бачимо, як вона стає керівництвом до дії на окупованих землях Палестини. Але вустами викладача Донецького університету (“Ткума”, 2002, N 8, с. 5) пропагувати, впроваджувати Тору для “исправления” всього світу – це і є сіонізм чистої води, апологетика світового панування і расизму. Ану ж, хтось не захоче “виправлення”, “вирівнювання”? Знаючи уроки історії, не важко уявити, яка загроза витає над Україною сьогодні. Так це реальність чи міф? Не я ж повигадував оті сентенції, а їх на цілу книгу, і одна від одної страшніші, ні – ганебніші. Оце звідси і вуха антисемітизму, пане Коритний.

Там, де сіонізм вкорінився, ми бачимо відродження фашистських традицій. Зокрема, заборони на професії. Телеглядачі, очевидно, знають і пам’ятають талановитого журналіста Ігоря Слісаренка, який вів новини на каналі “1+1”. Працював за сумісництвом, оскільки основне місце роботи – головний редактор журналу “Персонал”. Досить було опублікувати викривальні антисіоністські матеріали в журналі, як на електронній дошці оголошень каналу “1+1” 17.06.2002 року з’явився вердикт продюсера О. Роднянського щодо І.Слісаренка: “він “давав світло” публікаціям такого роду не тільки за службовим обов’язком, а й за власними переконаннями. Саме ця обставина, на мій погляд, свідчить про те, що діяльність Ігоря Слісаренка на посаді головного редактора “Персоналу” та його журналістська робота на “1+1″ несумісні”. Відвертість і дурість – вражаючі: власні переконання є криміналом і призвели до звільнення з роботи. А як тут справа з правами людини і Конституцією України? Чи євреям все можна?

Журналіст переходить на канал СТБ, власником якого є В. Пінчук із дружиною, а це донька президента. Цей роботодавець виявився шпетнішим за Роднянського і ніякого документа не залишив, але продюсера каналу СТБ із дружиною буквально зацькували телефонними дзвінками, і Ігор Слісаренко змушений був піти з СТБ. Як все це виглядає і з боку законності, і з боку моралі? Ідеологічно невідповідний – геть! А просторікуємо про відсутність державної ідеології. Так, державної нема, але сіоністська, яка вирівнює, за І. Ревяковим, світ, – є. А коли б ці ж мірки застосувати до нього, і до Коритного, і т. д. Який би рейвах здійнявся: антисемітизм! Юдофобство! Справді, як гидко на все це дивитися, гидко і гірко, що це все знову відбувається “на нашій не своїй землі”. І знову гнані і цьковані ми, українці, бо хочемо жити не за Торою, а за заповідями християнськими та за своєю національною мораллю і етикою.

Сіоністські і соціал-нацистські плани щодо винищення українського народу дуже схожі.

І вибудовувалися вони не заради побудови незалежної держави Ізраїль, а заради маніакальної ідеї світового панування. Апологетика цих ідей викладена давно. Барух Леві, жидівський шовініст і міжнародний злочинець, писав до Карла Маркса:

“Увесь жидівський народ має бути власним месією. Жидівський народ осягне панування у світі шляхом знищення націй, знищення держав, знищення монархії і заснування світової республіки, в якій жиди будуть всюди на провідних місцях та провідних посадах. Діти Ізраїлю живуть тепер усюди в світі, і вони видадуть провідників усього життя світу, захопивши провід світової строми. Завдяки перемозі строми у світі уряди держав опиняться в жидівських руках. У цей спосіб жидівські провідники зможуть зневажити право особистої власності і запровадити державну власність на все у світі”. Так здійснюється пророцтво Талмуда? Коментарі, як кажуть, зайві.

4.Ізраїль – тільки для євреїв! Україна – також…

Реальність без міфів

Сьогодні на першому уроці в єврейських школах Києва учні урочисто проказують: “Я гордий з того, що я – єврей!” І це прекрасно, і добрий приклад для української національної освіти. Але чи це можливо в українській школі? Аж ніяк! По-перше, за Конституцією України український етнос не значиться взагалі. Є народ України, себто всі національності разом з українцями. Національність як найхарактерніша ознака людності ні в Конституції, ні в паспорті і не значиться. Виняток – євреї, бо вони – нація, “народ-месія”, богообрані і т. д. Практично в Україні сьогодні живуть євреї і коло них – так званий український народ.

По-друге, замість національного патріотизму як державної ідеології (про що треба було б записати в змінах до Конституції!) наш загальнонародний улюбленець Плющ І. С. нещодавно проголосив: “Україна – для всіх!” Для мене це прозвучало так, ніби він задекларував, що його дружина і мати – для всіх. Улюбленцю наш, Іване Степановичу! Та ж думати треба перед тим, як щось з українською прямолінійністю бовкнути. Демократія не в тому, щоб Україну – на поталу, для всіх! Демократія не в тому, щоб дружно підійняти руки на знак волевиявлення. Бо інакше і тоталітарний “одобрямс” буде демократією. Справжня демократія, на моє переконання, голосує не руками, а головами, розумними, звісно. А коли їх ще нема, то й навіщо те голосування?

А як ці питання вирішуються, скажімо, в такій, за твердженнями єврейських публіцистів, “цивілізованій” державі, як Ізраїль? Наведу розповідь московського кореспондента “Сільських вістей” Віктора Бакланова:

“Ізраїль – тільки для євреїв.

Слов’янська спільнота в Ізраїлі, очолювана Анатолієм Герасимовим, звернулася до директора Московського бюро з прав людини Олександра Брода. Скаржаться на порушення елементарних прав людини у цій країні. Процитуємо дещо з цієї скарги: “даремно і безнадійно стукають у всі владні двері 300 тисяч слов’ян, які проживають нині в Державі Ізраїль. Нам повсюдно кажуть: Ізраїль створили євреї лише для євреїв… А ви, кажуть нам, – помиї, що їх зливають в Ізраїль слов’янські країни”. В Ізраїлі, оповідається далі в листі, вважається правилом хорошого тону безпричинно штовхнути вихідця з Росії, познущатися над слов’янськими ізраїльтянами, назвати їх гоями і при цьому нагадати, що у них, гоїв, ніколи не буде і не може бути рівних прав з євреями. І таке повсюдно спостерігається в житті. В Ізраїлі нема жодного російсько-слов’янського навіть заступника мера, не кажучи вже про вищі посади в органах самоуправління і державних структурах. У кнесеті нема і, як кажуть самі депутати, ніколи не буде жодного росіянина чи українця.

У слов’янських емігрантів, підкреслюється в скарзі, залишається єдиний вихід – пройти іудеїзацію й асимілюватися серед євреїв, позбутися слов’янського імені, не фарбувати крашанки на Пасху і не носити християнського хрестика на шиї”.

Збулися пророцтва одного “ожидовілого” українського ура-патріота, що євреї в Україні повинні жити краще, ніж в Ізраїлі. Збулося! Сьогодні євреї масово повертаються в Україну. Розповідали мені особисто, що триста єврейських сімей повертаються в Корсунь-Шевченківський, близько трьох тисяч євреїв – у Хмельницький: очевидно, із ліквідацією незаконних єврейських поселень на землях Палестини зростатиме потік українських євреїв додому – в Україну. Ми приречені вже історією жити поруч і взаємно шукати прийнятних форм співжиття і діалогу двох культур. Як бачимо із наведеної кореспонденції, Ізраїль такого діалогу не планує, всіляко притискуючи і збиткуючись над ізраїльськими українцями. Отже, за словами пані Азарі, процвітання нацменшин – свідчення здоров’я усього суспільства. Лікувати ізраїльське суспільство, в якому нацменшини – помиї із європейських країн, очевидячки, справа безнадійна.

Залишається нам зрозуміти, чого добиваються лідери єврейської громади, витворюючи з українців історичного ворога єврейського народу, ворога кровожерливого, прямо хижого, зоологічного антисеміта і юдофоба. Всі злочини євреїв проти українців голослівно заперечуються, сама спроба заговорити про них оголошується антисемітизмом.

Постає логічне запитання, що робити з “антисемітами”, коли їх так багато, майже 50 мільйонів? Чому наші (?) історики замість того, щоб піддати науковій перевірці голослівні звинувачення сіоністських публіцистів, пишуть на офіційних державних бланках безглузді і малограмотні “експертні висновки” (Майборода і Заремба), щоб підтримати наклепи на патріотичні українські видання, які прагнуть хоч якось захистити національну честь і гідність.

Обнадіює позиція третьої влади – суддівської: кілька рішень “іменем України” проти українофобських випадів “Столички”, “Столичных новостей”, “Зеркала недели”, “Кореспондента” мали б спонукати не до подальших тяжб, а до “круглих столів”, наукового вивчення складних проблем. Ми закликаємо до наукового вивчення складних питань українсько-єврейських відносин, а у відповідь – ви антисеміти, фашисти, послідовники Геббельса, амани і т. д. А “експерти” плазують, “кирпогнучкошеєнкови” цикають, а журналістська братія часто-густо підло заробляє єврейські шекелі за оббріхування українського народу.

Наведу зразок того, як втрачається міра і елементарний глузд у плазуванні перед євреями на сторінках “Еврейского обозревателя” Тетяни Петько. У матеріалі “Простите нас, евреи” кореспондентка розповідає про жахи розправи в селі Яруні Житомирської області німців і поліцаїв над євреями в роки Другої світової війни. Погодимось, що про це треба розповідати, хоча бажано не в стилі американських бойовиків, а за документами. Я думаю, Т. Петько не була свідком тих злочинів, взагалі не уявляє умов життя українців за німецької окупації, щоб писати такі покаянні пасажі: “И все же, простите нас, евреи. Мы сделали для вас очень мало. Вас лишали жизни при молчаливом согласии односельчан. Вы терпели издевательства, а мы молчали. А надо было искать выход и найти его… Сегодня я прошу от имени моих земляков, от имени тех, кто пережил военное лихолетье, от имени моих ровесников, которые не видели ужасов войн, от имени будущих поколений – простите нас, евреи. Простите за то, что не уберегли вашу молодость, не почитали старость, не спасли ваши жизни. Простите нам наше пассивное предательство”. Це зразок холуйського стилю, виробленого на службі “Еврейскому обозревателю” Рабиновича – Кацмана. Я не знаю, хто вповноважував журналістку вибачатися від імені “нас”, а не від себе за своє “предательство” і 60-літнє мовчання за злочини, до яких ні я, ні мій народ не причетні. Ті з євреїв, що пішли в ліси до українських партизанів, вціліли. І то була єдина можливість їм допомогти. Інша – це носити за колючий дріт їжу і одяг. Наші люди робили це з ризиком для життя. Але самі євреї були пасивними і десь в душі сподівалися, що німці вивезуть їх у Палестину. І це гірка правда для євреїв. За покидьків-поліцаїв ми не в одвіті: тоді була німецька окупаційна влада, і вона відповідальна за злочини, які робилися на території під її юрисдикцією, а коли відновилася радянська влада – всі поліцаї були засуджені на 25 років каторжних робіт або розстріляні. І не вони творять обличчя українського народу. Народ євреям не мстив. І хай лакузи і холуї хоч на голому животі повзають перед найманами і кацманами, – я особисто і мій народ не маємо злочину перед євреями і вибачатися нам нема за що.

Жаль, що ця журналістка – наклепниця на свій народ – не пережила “военное лихолетье”, а то б “сделала” для євреїв дуже багато, очевидно б, знайшла вихід і не сиділа, склавши руки “при молчаливом согласии односельчан”. І не соромно за ці слова перед односельцями? Якщо Т. Петько українка, то вона і є блискучим зразком “ожидовілої”. Омела на тілі народному, безпардонна наклепниця, як і Кацман, Найман, Рабинович, імпортований сіоніст Санден та інші. Таке обличчя національного виродження. Що ж – і це реальність без міфів.

5 травня 2003 року суд Печерського району міста Київ виніс рішення, яке зобов’язує відповідача ВД “CN-Столичные новости” надрукувати спростування поданої ним дифамації (себто наклепів і брехні. – В. Я.) тим самим чином, кількістю, обсягом та розміром, якими були поширені відомості, що не відповідають дійсності, які порочать честь, гідність та ділову репутацію президента МАУП та головного редактора журналу “Персонал”.

Жодне із майже 50 тверджень кореспондентів концерну Рабиновича – Кацмана не було доведено. Жодної правдивої інформації – суцільна брехня і наклеп. Виявляється, для сіоністської братії рішення суду – ніщо. У них є свої адвокати – в США.

Скільки пихи і чванства у суміші із цинізмом в словах Кацмана: “Только что у меня состоялся разговор с крупнейшим американским издателем, главным редактором известнейшей (хвали мене, моя губонько, а то роздеру тебе аж до вуха. – В. Я.) американской газеты “Новое русское слово” и вице-президентом Всемирной Ассоциации русскоязычной прессы (ВАРП) Валерием Вайнбергом… Господин Вайнберг высказал озабоченность антидемократическим решением в отношении Издательского дома “CN-Столичные новости” и заверил, что немедленно обратится в соответствующие инстанции с запросом о попытке экономического давления на независимую прессу в Украине” (Mignews, 06.05.2003). А чого не з проханням про помилування за брехню і наклеп?

Це для інформації читачів, щоб знали, що для євреїв в Україні вищою інстанцією є не народний суд, а кабінет Вайнберга, “крупнейшего” – “известнейшей” у Нью-Йорку.

Суд Печерського району на 17 сторінках аргументує рішення, якими кваліфікує статті у “Столичных новостях” та інших єврейських виданнях, як цинічні, наклепницькі, такі, що не відповідають дійсності, завдають не лише моральних, а й матеріальних збитків МАУП, її президенту Щокіну Г. В. і головному редактору журналу “Персонал” Слісаренку І. Ю. (а моральні збитки і матеріальну шкоду – треба відшкодовувати), а Кацман повертає справу в політичне русло – суд замахнувся “на независимую прессу в Украине”. Це рептильки Рабиновича – незалежна преса? Від кого? Від чого? Хіба що від совісті і елементарної людської порядності. А що, хіба за образу гідності й честі людини в США не судять, що якийсь Вайнберг, хай він і тричі “крупнейший”, висловлює “озабоченность”. Сміхота!

Тепер знаємо, де сіоністи шукають “управи” на український народний суд. Це ж не є оскарження рішення суду у вищій інстанції, а пряма образа суду, що підлягає відповідній статті КК України. Це й хуліганство Кацмана, яке також тягне карну відповідальність. Думаю, що в обіцяних “зверненнях” до Л. Кучми, В. Литвина, до Вищої ради юстиції і в Верховний суд України йтиметься не про те, що жодне твердження із публікацій у “Столичных новостях” представники видавничого дому як відповідачі не довели і суд визнав їх за наклепницькі і виключно цинічні, а про те, що “погані” судді несправедливо покарали “хороших” наклепників і замахнулися на існування незалежної від будь-яких моральних і правових норм сіоністської преси.

Чи може бути рішення суду “скандалом”? За єврейською логікою В. Кацмана – так. За нашою – скандал не в рішенні суду, а в його сприйнятті і реакції на нього видавничого дому Рабиновича – Кацмана. Рішення, звичайно, може бути опротестоване, але в суді вищої інстанції, а не в кабінеті “известнейшего” – “крупнейшей”, і не шляхом переведення кримінальної відповідальності в площину політичного переслідування і “антисемітизму”.

Безумовно, якщо національний склад Верховної Ради на сьогодні є секретом, то може засекретити в якийсь спосіб єврейську національність в Україні. І не носитися з нею, як дурень з писаною торбою, а так, як в Ізраїлі. А ми – в українських школах уроки єврейського Голокосту, єврейські театри, школи, університети, тисяча сіоністських організацій, видавничий дім – і все це, як кажуть в Ізраїлі, помиї, якими заливають сіоністи Україну.

Отже – пильнуймо: проти України – сіонізм!

Василь ЯРЕМЕНКО,

професор, директор Інституту культорологічних та етнополітичних досліджень при МАУП

* Стаття друкується скорочено. Повністю читач може прочитати у збірнику професора В. В. Яременка “Євреї в Україні сьогодні: реальність без міфів” (Бібліотека журналу “Персонал”: МАУП, 2003), до якого включено публіцистичні статті “Міф про український антисемітизм”, “Етика четвертої влади”, “Іван Франко на позвах із староєврейськими і новітніми рабинами”, “Куди серце лежить, туди й око глядить” та “Євреї в Україні сьогодні: реальність без міфів”. Сільські вісті, 09/30/03

ПОКАЯНИЕ ПЕРЕД СЛОВЯНСКИМ НАРОДОМ ЗА СВОЮ ТРУСОСТЬ И МОЛЬБА О ПРОЩЕНИИ ГОСПОДА В ЦАРСТВИИ НЕБЕСНОМ ЗА НЕВИННЫЕ ПРЕГРЕШЕНИЯ

Куненко Павел Григорьевич, 14 августа 1943 г рождения,с. Погарщины Полтавской области, паспорт МЄ 672264/МК 645124, выдан  Дарницким РУГУ Киева 11.05.2005, живу в г. Киеве по адресу ул. Гришка 10 кв.72, прописан в г Киев, проспект Бажана 5, кв.64,  имею автомобиль красного цвета ВАЗ-2106, 1987 г/в, госсномер    И8482КИ, владею карабіном «Сайга» №  1013877, купленный в 1996 г. для самозащиты от агентов МОССАД, совместно с моими единомышленниками Васылем Яременко и Георгием Щекиным, которые разделяют мои взгляды и всегда защитят меня и наше дело от грязных лап мирового жидо-сионизма!

Павло Куненко. В день своего 70-ти летия меня как молния озарила: я все понял! Сколько мне жизни осталось-не боюсь и не могу молчать, мне на все плевать, хочу остаться в памяти народной как новый Гонта и Железняк! Плевать на все купленные суды! Я опытный юрист и смогу ответить любому судье-аферисту по закону! Оценочные суждения не подлежат рассмотрению в суде! Я чист перед законом! Славяне, берите пример с меня! Распространите в интернете и с помощью листовок мой материал! Отказывайтесь от всего!

И Вас никто и когда не засудит!

И не осудит!

Жиды! Вот кто виноват во всех моих жизненных неудачах. Кто лишил меня родины и счастья! Не могу молчать! Не могу стоять на коленях! Сознательный выбор каждого-спасти свой род и свой народ! Убей жида! Убей жида! Убей жида!

Я Куненко Павло Григорович, проработал всю  свою сознательную жизнь в правохранительных органах, в частности в прокуратуре разных уровней, отвечал за  прокурорский надзор за соблюдением законодательства в органах МВД Украины. Во время длительной службы я получил массу свидетельств об ужасающих  издевательствах иудеев над украинцами, – для уничтожения и растления нашей расы они активно проталкивают через законный их деньгам нардепов узаконивание одноплоых браков и вынашивают преступные планы по узаканиванию    браков с животными и предметами, -и более того, если ты раз имел половые сношения с козой, то она беззащитная имеет право на твое состояние , управлять которым будет специальный совет, состоящий только из евреев!

Участились исчезновения детей, но мне, как работнику прокуратуры, известны ВСЕ факты, а не те, что разрешают сливать «СМИ»-ТРУПЫ ДЕТОК НАХОДЯТ, И ОНИ-ЖЕРТВЫ РИТУАЛЬНЫХ УБИЙСТВ В ОПРЕДЕЛЕННОЕ ВРЕМЯ ГОДА, -только факты,  свидетельствующие об исчезновении славянских деток и даже взрослых людей, сначала в местах компактного проживання иудеев, а потом уже и без прив’язки к местности, прежде всего в конце зимы, каждого года количество  исчезнувших детей, ушедших из дома и не вернувшихся, потрясающе возростала, и я подумав установить причинно-следственную связь между фактами исчезнования и конкретным периодом года, и связать с религиозными празниками иудеев.

Сопоставив имеющиеся факты, я был потрясен ужасающей правдой РЕАЛЬНОГО ИСЧЕЗНОВЕНИЯ СЛОВЯН В РЕЗУЛЬТАТЕ ИУДЕЙСКОГО СГОВОРА ДЛЯ УНИЧТОЖЕНИЯ НАШЕГО ГОСУДАРТСВА И ПОДМЕНОЙ ЕГО НОВОЙ ХАЗАРИЕЙ С ЦЕНТРОМ В УМАНИ!  Украинец-россиянин-беларус: встань с колен!

Последней каплей, переполнившей мое терпени, явилось ужасающее убийство 2 сентября 2013,  накануне иудейского нового года 4 сентября 2013 в Алчевсе Луганской области невинной славянской 14-ти летней школьницы Людмилы Березиной, жуткие подробности ритуального убийства которой утаивает коррумпированные сотрудники МВД и прокуратуры! Наших милиционеров и прокуроров и всю власть подкупили иудеи, и за грязную бумажку они будут молчать и подтасовывать факты, чтобы выгородить иудеев-убийц, поощряя их на все болем массовые и ужасные убивства невинних детей!

Ведь по материалам уголовного дела, доступным в СМИ, последний раз школьница выходила с отцом на контакт в 12-45, а тело ее было найдено только поздно ночью в 02 часа, то есть девушка более 14 часов (!) отсутствовала, и о ней никто не спохватился вечером того же дня!

Более того, факт нахождения тела в подвале недостроенного дома без нижнего белья якобы наводил следствие на мысль предварительного изнасилования, о о чем писали СМИ, но по результатам вскрытия эта версия не подтвердилась, что опять было слито МВД в прессу! Более того, меня, опітного криминалиста, поразила «притянутая за уши» липовая версия якобы убийства из-за ревности однокласником,-сначала задушил, потом бил кусками бетона по голове, девочка в результате умерла, а однокласник раздел девочку, снял трусики и ушел? Хронометраж убийства, по версти следствия, в течении 12:40-14:00, так как убийтсво из-за ревности происходит после корткотечного скандала, исходя из моего опыта, -не более 15-20 минут «разбирательств» однокласника с жертвой, опять же по версии следствия, изложенная репортерам ТВ, в связи с тем, что девочка якобы не встретилась с ревнивым однокласником накануне, якобы склавшись на недомогание, а вместо этого провела время с дургим? Ну не бредовая ли версия убийтсва, по которой однокласник уже взят 09 сентября 2013 под стражу как основной подозреваемый? Итак, дело можно считать якобы «раскрытым»?По моему опиту, это все непрофесионально.

Что  же утаивают МВД и прокуратура Луганской области? Отвечу: ритуальное иудейское убийство, причем накануне рош-ха-шана  (иудейского нового года в 2013), который иудеи отмечают вечером 4 сентября 2013 и особенно утром 5 сентября!

Тупое и жадное милицейское начальство и мои бывшие колеги по прокуратуре не могут никак догадаться, что факт обнаружения белокурой школьницы без нижнего белья подтверждает факт именно ритуального убийства, так как накануне иудейского нового года именно у белокурой невинной словянской девушки 13-15 лет  по Торе необходимо вырезать половые губы ритуальным кривым ножом именно вместе с девственной плевой, и которую ребе не позднее следующего дня за умерщвлением девушки-гоя, ребе обязан разместить в особую узкую часть шофара (бараньего рога), в который ребе трубит в 12 часов дня нового года, когда в синагоге читают 10 псалмов, просящих Бога ниспослать процветание и простить грехи іудеям::  5 сентября в день наступления иудейского нового года, и, и звук, приходящий через плеву, должен призывать всех иудеев покаяться и скупить свою вину, вспомнить грехи, на это дается определенное время, пока ребе острожно дует в рог, не разрывая  девственную плеву, и если иудеи на утренней молитве  за период приглушенного звучания шофара, не вспомнили свои грехи, не покаялись и не возгорели искренним желанием искупить свою вину, то потом будет поздно, так как через некоторое время звучание шофара меняется на более пронзительное, какк указано в Торе, и ребе резким выдохом из легких рвет плеву и сразу звучание рога становится болем пронзительным, и иудеи понимают, что если они не вспомнили и искренне не раскаялись в своих грехах до этого момнета, то нераскаянные грехи перейдут на следующий год, и им будет очень тяжело избавиться от них в следующем и этом году!

Заповедь ребе-закон для иудея, и после молитвы и звуков шофера, все иудеи трапезничают, и иудеи как символ сладкой жизни должны попробовать в первуй день наступившего года яблуко, разрезанное на части, мокнув каждую часть в мед!

В этот мед и высыпают частички порошка сжаренной на семисвечнике плоти невтинной девушки, и все иудеи, присутствующие вместе с ребе на праздновании нового года, должны вкусить мед с частичкой гой ской плоти, как символ покорнгсти гоїв и молитвы Богу держать в покорности гоев и дать  иудеям и дальше впредь пользоваться плодами их гойского труда и богатеть, высасывая все соки из земли, на которой мы хозяйничаем, эксплуатируя гоїв, и впредь моля Бога о том, чтобы гои были немы, глухи и слепы, и не догадывались о своем предназначении, как указывает нам Тора!

Самое страшное, что Тора обязывает ребе сжарить на семисвечнике  половые губы невинной девушки по особой процедуре в 12 часов дня наступившего нового года в течение 15 минут, пока ребе читает 10 псалмов, и так, чтобы было видно со всех точек массового скопления иудеев во время коллективной молитвы об искуплении грехов и счастливой жизни на текучий год, а зажаренное  по особой процедуре часть тела невинной жертвы растолочь в блендере в порошок и добавлять в праздничную трапезу всех иудеев именно на рош-ха-шана , а собранную кров  жертвы добавлять в кошерную пищу 5 сентября!

Я все еще сомневался, не думая, что это может быть на самом деле в Алчевске причина смерти этой школьницы, но  посмотрев программу по телевизору, и увидев, что жертва иудеев блондинка с белой кожей, меня покрыл холодный пот!

У меня же уже несколько лет хранится инструкция по религиозному убивству и добиче крови невинной ребенка, полученного при муках!

Также оригинал признгания наркомана, как его принуждали участвовать за деньги и угрозы в ритуальном убийстве двух малолетних бродяжек в Броварах!

У меня есть же показания агента на иудея, принимавшего в коллективной оргии с руководителями иудейского заговора на Украине для создания позитивного имиджа скотоложства среди украинской молодежи! Почему же я все эти годы молчал, почему ждал свого 70-ти летия, чтобы в конце жизни, старый, больной и никому не нужный, признаться в том, что свій аналитический ум и опит болем чем 45 летней работы в правоохранительных органах, имея оперативную информацию, НИЧЕГО не сделал для спасенияневинно загубленных детских душ иудеями, бесчинствующими со своими ритуальними убийствами! Если бы я не молчал сталько лет, то правда спасла бы сотни, а может, и тысячи невинно исчезнувших и загубленнях детских душ, неужели и на моих старческих, искривленных артрозом руках, и есть капли крови деток, как  случайного соучастника их убивств, так как я молчал? Горе, мне, горе, неужели гореть мне в генне огненной со скрежетом зубовным за свои грехи земной жизни, подходящей к логическому завершению?

Вот она, правда-14-летняя невинная девочка-жертва ритуального убивства иудеев! Не могу молчать! Убей жида, Славянин! Убей жида! Убей жида! Убей жида!

За каждое убийство врага-иудея бог Перун продлит твои годы жизни! Иудохристиане 1000 лет назад убили наших волхвов, и они прокляли весь наш славянский род за уход от веры предков! Прекрати свои страдания и страдания твоїх детей, спаси их из рабства жидов и мочи их всех!

Я не мог заснуть несколько дней, пока в деталях правда не открылась перед моїми глазами, и я решил действовать и умереть за счастье своих братьев-славян!

Но перед этим я все-таки как профессионал решил проверить кое-какие детали. Попросив своих бывших сослуживцев по прокуратуре Харьковской области, я выяснил, что  Раввин Моше-Реувен Асман, главный раввин  г Киева и области и посланник Любавического рабе, действительно летал вместе с Яковом дов Блайхом, главным раввином Киева, вместе с иудейским активистом-блогером Е. Ихельзоном, вечерним рейсом Киев-Луганск,  2 сентября 2013, прилетающего в 22-10 в Луганск, где в аэропорту его уже ждал Mercedes-Benz 190D сливового цвета с луганскими номерами и у них было более двух часов, чтобы совершить втроем ритуальное убийство вместе с Е. Ихельзоном славянской девочки Люды Березиной в Алчевске, находящемся  на расстоянии всего 40 км от Луганска! По свидетельству отца школьницы, он начал искать ее в розвалинах только после 24-00, а нашел в 02-00 в подвале здания, то есть уже задолго после того, как  ребе Мойше-Реувен Асман с Яков дов Блайхом и Е. Ихельзоном, установочные данные на которых я получил через своих прежних знакомых в правоохранительных органах, с двумя неустановленными другими иудеями совершил религиозное убийство оглушенной ими славянской девочки, которая, как показывает отец, вышла в последний раз с ним на связь после 12-30, а Асман вместе с дов Блайхом в это вермя приказал заманить жертву в подвал, и немедленно вылетели  втроем в Луганск!

СМИ запретили говорить о том, что девочка лежала обнаженная на кресте распятая, а разможенная голова свидетельствует о том, что иудеи успели слить христианскую кровь из шейной артерии, подвесив девочку за ноги в подвале!

Изучив все факты и материалы, полученные мной во время работы в прокуратуре, я доосмыслил недостающие факты и мне открылась страшная тайна: иудеи в ближайшее время поставили себе за цель превратить территорию Украины в иудейское государства Хазария, чтобы высосать из словян жизненные силы.

После этого мне перед глазами открылась моя жизненная правда, как у ТГ Шевченко: за щитить невинних деток от злого и коварного иудейского ритуального ножа!.

Для этого я придумал план действий: 1) купить домик в Умани с  максимально большим участком на ул. Пушкинской, и ул. Белинского-рядом с бывшей ветеринарной клиникой, где скупают уже все земельне участки иудеи, силой и угрозами вымогая у местных жителей их квартиры, потом снести дом и построить по всему периметру 6-7 этажное здание, и пару этажей подвала, в подвале разместить пару ящиков взрывчатки, которую можно получить у каптерщиков 14 армии в Приднестровье за сравнительно небольшие деньги, и до сентября 2014 г. построить там гостиницу для иудеев, приезжающих на новый год в Умань, и сдать  ее через посредников-иудеев, проживающих  здесь, чтобы все было как будто своим от своих, а потом взорвать свою же гостиницу так, как иудеи сделали в ноябре 1941 г., когда  руководство немцев там было на мирной экскурсии!

Для этой святой цели я потрачу все свои накопления и накоплення моей семи, продам авто, карабин и киевскую квартиру!  Мои дети : сын и дочька,  мои внуки! Да будет так! 

Моим идеалом с детства была Зоя Космодемьянская, которая сожгла полдеревни под Москвой в трескучий мороз, а я вместе с единомышленниками Яременком и Щекиным забросаю коктейлем Молотова все их поганые палатки и отравлю воду и кошерную помойную жрачку иудеев за гибель наших детей!

Мое искреннее желание отомстить за поругание невинних словянских белокожих светловолосых детей славянской расы!

Отомсти за Гонту и Зализняка!!!!

Я – потомок гайдамакского сотника Куненко. Мой прапрадед был участником Колиивщины, когда в Умани и по Украине славные наши предки вырезали поляков-землевладельцев, жирующих на нашей земле, а особенно арендаторов польских маетков – жидов-кровопийцев!

С детства я воспитывался как гордый гайдамака, ездил по следам боевой славы Гонты и Зализняка, каждое лето я с семьей и единомышленниками проводил в селе Росошки, где родился мой любимый герой детства Гонта, предводитель Колиивского восстания!

Поэтому меня всегда возмущала циничность жидовни пархатой, которая паразитировала на гайдамаках в Умани, а особенно могила Ребе Нахмана, который завещал похоронить себя возле зарубанных заживо гайдамаками Гонты и Зализняка жидов на кладбище в Умани!

Этот подлый пархатый жидок, переехав в Умань незадолго до своей смерти в 1810 г., завещал себя похоронить возле могил жидовни, а своим последышам молиться на его могиле, особым ритуалом проклиная гайдамак и их потомков на могилах жидов, которым отомстил Гонта с гайдамками за издевательство над моим народом. И свое циничное учение «хасидизм» этот жид основал на лютой ненависти к гайдамакам и самой Колиивщине, славной странице истории Украины!

В 2010 году ко мне за адвокатской помощью обратился некий Штельман Михаил Ицхакович, проживающий в г. Киеве по ул. Блюхера, 14, кв. 7. Сначала я думал, что это обычный заурядный жидок, коих в Киеве пруд пруди, но потом пообщавшись с ним и наведя о нем справки через своих знакомых правоохранителей я понял, что имею дело с  известным в Киеве жидовским аферюгой и мошенником. Этот жидок привлек мое внимание своими рассказами о хасидизме и о евреях как о Сверх Расе. Он доверительно рассказал мне, что является активным членом нескольких организаций, учрежденных евреями в Украине и тайными задачами которых является истребление украинцев как нации и насаждение мирового еврейского господства на Украине.

К этим организациям относятся: Объединение иудейских религиозных организаций Украины (штаб-квартира расположена по адресу: г. Киев, ул. Щекавицкая, 29),  Всеукраинский конгресс иудейских религиозных общин (г. Киев, ул. Красноармейская, 64) и Еврейская религиозная община (находится в Центральной синагоге имени Бродского, г. Киев, ул. Шота Руставели, 13).

Чтобы выудить у Штельмана интересующую меня информацию я сделал вид, что полностью поддерживаю идею Божественной исключительности еврейской расы и готовлю публикацию о зарождении хасидизма в Украине. Штельман мне признался, что хасидом он стал еще в 2000 году и что основная идея хасидизма заключается в бешеной радости, когда на жидовский новый год в сентябре хасиды со всего мира приезжают в Умань и радуются на могиле своего цадика Накхмана, совершая при этом массовые проклятия и ритуалы черной магии на могилах тех жидов, что были зарубаны гайдамаками Гонты!

Штельман Михаил показал мне отрывок из текста завещания Ребе Нахмана, где черным по белому сказано, что круглый год хасиды должны проклинать народных героев украинского народа Гонту и Зализняка, глав державы казаков Запорожских, их потомков и всех гайдамаков и их потомков, весь украинский народ-гоев, насылать на их голову всевозможные проклятия, беды и злобу, как месть за уманскую резню!

Вот почему жидовня в Умани выкупила не только могилу Нахмана, а также все жидовское кладбище, на котором были закопаны жиды-кровопийцы, которым отомстили гайдамаки еще в 1768 году в Умани!

Моя жизнь почти закончена, и что я вижу? Опять жидовня жирует, паразитирует на потомках гайдамаков. Могилы Гонты в Украине никто не знает, а прах нашего национального героя, президента первой украинской державы казаков Запорожских, замученного в Нерчинском остроге (концлагере) в 1775 г в Забайкалье, до сих пор не перенесен в Украину! Уже более 20 лет на информацию о Колиивщине и гайдамакском движении прожидовской властью наложено по приказу жидомасонов негласное табу, мы не отмечаем день рождения ни Гонты, ни Зализняка, а вместо этого нам каждый год в сентябре жидовские СМИ трубят о мерзком шабаше грязных хасидов в Умани, которые посылают проклятия в адрес гайдамаков и радуются на могилах жидов-кровосов!

Украинец, вспомни, знаешь ли ты что-нибудь о могилах святых для тебя людей – Гонты и Зализняка, а также гайдамак, положивших самое ценное – свою жизнь, за твою свободу жить без порабощения жидами?

Ничего ты не знаешь, так как купленные на жидовские деньги правители Украины уже более 20 лет специально замалчивают героические места Колиивщины, запрещают проводить исторические исследования, и ты не знаешь не только своей истории, а даже не можешь поклониться праху национальных героев Украины – Гонте и Зализняку!

Вспомни, что даже во времена якобы наиболее «про-украинской» власти Ющенко, никакой информации о Колиивщине, местах боевой славы гайдамаков и могилах Гонты и Зализняка для массового поклонения украинцев не было!

Разве отмечала официальная Украина 240-годовщину Колиивского восстания  против жидовского панування в Украине в 2008 году, не говоря уже о 245-годовщине славных дел наших предков в 2013?

Все это результат подкупа через жидов-эмисаров донецкого бандита-шапкокрада из Енакиево, которые нашли подход к его старшему сыну Саше-стоматологу, изучив его слабые стороны, и через его главное детище, стройфирму МАКО, накачивающие донецкого бандита жидовскими деньгами для  вытравливания из твоих и моих мозгов генетической памяти, превращающих нас с тобой из потомков гайдамаков, в послушных и тупых гоев-рабов, чьим трудом обогащаются вонючие пархатые хасиды, круглогодично проклинающих нас с тобой на могиле их пархатого ребе Нахмана в нашей Умани!

Но то, что происходит сейчас с культурным и историческим наследием Киева вообще не укладывается в моей голове!

Кроме того, что режим донецких бандитов отдал центр Умани на поругание жидам-хасидам, где  власть Умани молчит, когда из квартир потомков гайдамаков в центре Умани жиды цинично выселяют украинцев, отдают квартиры и дома украинцев под гостиницы для жидов-хасидов, так и в Киеве исторические места, связанные с зарождением гайдамакского движения 17 века, где Гонта и Зализняк формировали отряды повстанцев для борьбы с жидовскими поработителями, также массово скупаются жидомасонами на деньги международных еврейских организаций «Джойнт», «Хабад-Любавичи», а сами хасиды активно заселяют эти исторические, святые для каждого украинцы здания и места!

При этом украинские чиновники с радостью продают себя и исторические ценности Киева за грязные жидомасонские деньги. Но, как известно, жиды боятся «высовываться», и нести индивидуальную ответственность за преступления, а поэтому подкуп украинских чиновников для скупки исторических зданий, музеев, участков земли в центре Киева осуществляется через раввина Киевской синагоги Якова Дов Блайха, президента Объединения иудейских религиозных организаций Украины, который как клещ засел в историческом здании по адресу: г. Киев, ул. Щекавицкая 29, на месте которого в 18 веке стоял православный храм, в котором Гонту православный священник благословил на Колиивщину.  Этот пархатый жидок, Яков Дов Блайх, назначен Всемирным еврейским конгрессом и иудео-нацистской сектой «Хабад-Любавичи» одним из кураторов данной схемы, он ведает денежными суммами для подкупа судей для вынесения нужных им решений, прикрывающих рейдерский захват зданий и земельных участков, а также прямого подкупа чиновников Кабмина, которые в ручном режиме решают вопросы с киевской властью по узаканиванию жидами захвата исторических зданий в центре Киева.

Мне стало достоверно известно, что куратором жидовских имущественных вопросов в Кабмине негласно назначен вице-премьер министр по гуманитарным вопросам Константин Грищенко, который часто выезжает за границу по дипломатическому паспорту без досмотра, и вывозит огромные суммы наличными для внесения на свой счет в европейских филиалах израильского банка «Хапоалим» якобы на взятки за «крышевание» рейдерства жидомасонов.

Более того, разработку бизнес-плана на текущий год по захвату зданий и участков в центре Киева и местах «еврейского наследия» в Украине, осуществляет Всеукраинский конгресс иудейских религиозных общин, главою которого является всем известный зоофил – раввин Моше-Реувен Асман,  а экспертизу строительных проектов, фундамента и состояния зданий, «прокачку» жидовских иностранных денег через свою девелоперскую фирму проводит Александр Левин, глава Еврейской религиозной общины, что находится в Центральной синагоге имени Бродского.

Именно на Подоле формировались в 17-18 века боевые дружины гайдамаков Гонты и Зализняка, и поэтому задачей иудео-нацистской секты «Хабад-Любавич» со штаб-квартирой в Бруклине, является искоренение генетической памяти украинцев-гайдамак для их полного истребления, используя при этом сакральные ритуалы из завещания ребе Нахмана. А главной целью секты «Хабад-Любавич» является не покорение украинцев как этноса, а его полное истребление, и с этой целью усиливается геноцид в Украине, нас лишают любой работы, отнимают средства к существованию, закрывают больницы и поликлиники, вместо настоящих лекарств продают «пустышки» или откровенную отраву, приводящую к массовому бесплодию женщин!

Это один из моментов стратегии апологетов иудео-нацистской секты «Хабад-Любавич» в Украине – треугольника «Яков Дов Блайх – Моше-Реувен Асман – Саша Левин», которые в своих целях используют тупого гоя Костю Грищенко, бывшего министра иностранных дел, и который на побегушках у секты «Хабад-Любавич» еще со времен его работы послом Украины в Москве, завербованый МОССАД еще с начала 1990-х годов в США.

Результатом деятельности секты «Хабад-Любавич» в Киеве стал рейдерский захват кинотеатра «Кинопанорама», скупка двух зданий с последующим незаконным сносом по ул. Красноармейская 37 и 39 (возле  здания Укргазбанка) под синагогу, а заданием жидовской мафии на 2014 г. является захват исторического здания Караимской кенассы на ул. Ярославов вал в Киеве с домом актера рядом якобы для молитвенного дома хасидов, а также всего Андреевского спуска путем покупки судебных решений.

Жидам хорошо известно, что фундаменты Андреевской церкви уже почти разрушены, и с целью дальнейшего  и скорейшего разрушения Андреевской церкви, сектой  «Хабад-Любавич» скуплена почти вся четная сторона ул. Боричев ток, ниже церкви по холму, для искусственного поднятия грунтовых вод и скорейшего разрушения фундамента и всей церкви! А строительная фирма Саши Левина уже дала сыну Януковича Саше-стоматологу  не один миллион взятки на тотальную застройку ул. Боричев ток, тайной целью которой является перекрыть грунтовые воды, их поднятие горизонтом выше, и разрушение «природное» фундаментов Андреевской церкви!

Это должно произойти скоро, и Киевсоветом уже готовится решение для передачи участка разрушенной жидами Андреевской церкви для постройки синагоги – как штаб-квартиры иудейской церкви на этом сакральном месте для полного уничтожения генетической памяти славян.

Для этого подставная фирма ТОВ «Финансово-консалтинговый центр «Омега-Профит» в лице директора Любовича Евгения Леонидовича,  заключила липовый «договор аренды» двух метров в доме актера по ул. Ярославов вал,  несмотря на отказ руководства, которому приказал заключить этот договор в ручном режиме сам Костя Грищенко через министра культуры. Этот «договор аренды» будет использован в хозяйственном суде Киева для передачи в бессрочную аренду подставной фирме Евгения Любовича исторического здания Караимской кенассы и дома актера, с последующим или выкупом или передачей Министерством культуры в «безвозмездное пользование» под штаб-квартиру секты  «Хабад-Любавич», а двум судьям хозяйственного суда Киева – алчной дочке-лесбиянке жестокого донецкого бандита «Васи-биты», отравленного за жадность в Крыму в 2011, судьи Джарти В.В. и председателю суда Князькову В.В. уже заплачено по 250 тысяч долларов за «правильное» судебное решение! А взятку для Джарты и Князькова в суд заносили два пархатых жида-адвоката – Гена Белорицкий, личный помощник ребе Якова Дов Блаха, и тот жидочек, что уже засветился как липовый «арендатор» угла в кенассе – Женя Любович, оба известные жидовские адвокаты и рейдеры, оформляющих «дутые» схемы по захвату жидовскими фирмами исторических зданий в центре Киева с целью сделать центр Киева собственностью жидов как с сакральной целью, так и с целью превращения Киева в центр хасидизма.

Еще от Михаила Штельмана я узнал информацию, от которой у меня волосы на голове встали дыбом. Он поведал мне, что с детства люто ненавидит славян-гоев за рассказы его бабушки Доры о погроме в домике на Андреевском спуске, где жила их семья, а на первом этаже держала шинок. Бабка Дора с пеной у рта рассказывала маленькому Мише Штельману, как в 1919 году белогвардейцы шомполами насмерть забили их родственников, а его деда Изю, бежавшего вверх по Андреевскому спуску, догнали казаки и исполосовали до крови нагайками, после чего он два дня харкал кровью у них в доме, проклиная гоев, и помер через пару дней.

Имея лютую кровную ненависть к славянам-гоям Миша Штельман  в  2003 году дав взятку Медведчуку, главе администрации президента Кучмы, выкупил этот домик на Андреевском спуске под кафе, и теперь в нем он продает посетителям (исключительно славянам) еду и напитки, зараженные спорами  опаснейшего микоза Aspargillus, вызывающего в последствии рак легких, которые он выращивает в лаборатории в подвале этого же дома! А на деньги, получаемые от секты  «Хабад-Любавич», Штельман скупает объекты для новых общепитов на ул. Андреевский спуск, ул. Сагайдачного и в других местах на Подоле, активно посещаемых туристами, с целью расширения своей деятельности по тайному уничтожению украинцев и всей славянской расы!

Известно, что археологи, открывшие гробницу Тутанхамона, вскоре умерли из-за заражения в гробнице спорами этого смертельного микоза, разрушившего их легкие без каких-либо явных симптомов! Вот как подло и целенаправленно жидомасоны уничтожают нас с тобой, Украинец!

Украинец! Прочти это и запомни, кто твой смертельный враг! Не дай секте  «Хабад-Любавич» захватить исторические здания центра Киева! Вспомни дела своих славных предков, купи лопаты и вырой могилки на склоне Бабьего яра для всех пархатых жидов, а особенно Якова Дов Блайха, Моше-Реувена Асмана, Саши Левина, Миши Штельмана, Гены Белорицкого,  Жени Любовича! Этих опаснейших для украинцев жидов, ежедневно удушающих нас своей ненавистью, нужно живьем закопать на дне Бабьего Яра! Поймай гадов, отомсти за Гонту и Зализняка!

 

ПОКАЯНИЕ ПЕРЕД СЛОВЯНСКИМ НАРОДОМ ЗА СВОЮ ТРУСОСТЬ И МОЛЬБА О ПРОЩЕНИИ ГОСПОДА В ЦАРСТВИИ НЕБЕСНОМ ЗА НЕВИННЫЕ ПРЕГРЕШЕНИЯ

Куненко Павел Григорьевич, 14 августа 1943 г рождения,с. Погарщины Полтавской области, паспорт МЄ 672264/МК 645124, выдан  Дарницким РУГУ Киева 11.05.2005, живу в г. Киеве по адресу ул. Гришка 10 кв.72, прописан в г Киев, проспект Бажана 5, кв.64,  имею автомобиль красного цвета ВАЗ-2106, 1987 г/в, госсномер    И8482КИ, владею карабіном «Сайга» №  1013877, купленный в 1996 г. для самозащиты от агентов МОССАД, совместно с моими единомышленниками Васылем Яременко и Георгием Щекиным, которые разделяют мои взгляды и всегда защитят меня и наше дело от грязных лап мирового жидо-сионизма!

Павло Куненко. В день своего 70-ти летия меня как молния озарила: я все понял! Сколько мне жизни осталось-не боюсь и не могу молчать, мне на все плевать, хочу остаться в памяти народной как новый Гонта и Железняк! Плевать на все купленные суды! Я опытный юрист и смогу ответить любому судье-аферисту по закону! Оценочные суждения не подлежат рассмотрению в суде! Я чист перед законом! Славяне, берите пример с меня! Распространите в интернете и с помощью листовок мой материал! Отказывайтесь от всего!

И Вас никто и когда не засудит!

И не осудит!

Жиды! Вот кто виноват во всех моих жизненных неудачах. Кто лишил меня родины и счастья! Не могу молчать! Не могу стоять на коленях! Сознательный выбор каждого-спасти свой род и свой народ! Убей жида! Убей жида! Убей жида!

Я Куненко Павло Григорович, проработал всю  свою сознательную жизнь в правохранительных органах, в частности в прокуратуре разных уровней, отвечал за  прокурорский надзор за соблюдением законодательства в органах МВД Украины. Во время длительной службы я получил массу свидетельств об ужасающих  издевательствах иудеев над украинцами, – для уничтожения и растления нашей расы они активно проталкивают через законный их деньгам нардепов узаконивание одноплоых браков и вынашивают преступные планы по узаканиванию    браков с животными и предметами, -и более того, если ты раз имел половые сношения с козой, то она беззащитная имеет право на твое состояние , управлять которым будет специальный совет, состоящий только из евреев!

Участились исчезновения детей, но мне, как работнику прокуратуры, известны ВСЕ факты, а не те, что разрешают сливать «СМИ»-ТРУПЫ ДЕТОК НАХОДЯТ, И ОНИ-ЖЕРТВЫ РИТУАЛЬНЫХ УБИЙСТВ В ОПРЕДЕЛЕННОЕ ВРЕМЯ ГОДА, -только факты,  свидетельствующие об исчезновении славянских деток и даже взрослых людей, сначала в местах компактного проживання иудеев, а потом уже и без прив’язки к местности, прежде всего в конце зимы, каждого года количество  исчезнувших детей, ушедших из дома и не вернувшихся, потрясающе возростала, и я подумав установить причинно-следственную связь между фактами исчезнования и конкретным периодом года, и связать с религиозными празниками иудеев.

Сопоставив имеющиеся факты, я был потрясен ужасающей правдой РЕАЛЬНОГО ИСЧЕЗНОВЕНИЯ СЛОВЯН В РЕЗУЛЬТАТЕ ИУДЕЙСКОГО СГОВОРА ДЛЯ УНИЧТОЖЕНИЯ НАШЕГО ГОСУДАРТСВА И ПОДМЕНОЙ ЕГО НОВОЙ ХАЗАРИЕЙ С ЦЕНТРОМ В УМАНИ!  Украинец-россиянин-беларус: встань с колен!

Последней каплей, переполнившей мое терпени, явилось ужасающее убийство 2 сентября 2013,  накануне иудейского нового года 4 сентября 2013 в Алчевсе Луганской области невинной славянской 14-ти летней школьницы Людмилы Березиной, жуткие подробности ритуального убийства которой утаивает коррумпированные сотрудники МВД и прокуратуры! Наших милиционеров и прокуроров и всю власть подкупили иудеи, и за грязную бумажку они будут молчать и подтасовывать факты, чтобы выгородить иудеев-убийц, поощряя их на все болем массовые и ужасные убивства невинних детей!

Ведь по материалам уголовного дела, доступным в СМИ, последний раз школьница выходила с отцом на контакт в 12-45, а тело ее было найдено только поздно ночью в 02 часа, то есть девушка более 14 часов (!) отсутствовала, и о ней никто не спохватился вечером того же дня!

Более того, факт нахождения тела в подвале недостроенного дома без нижнего белья якобы наводил следствие на мысль предварительного изнасилования, о о чем писали СМИ, но по результатам вскрытия эта версия не подтвердилась, что опять было слито МВД в прессу! Более того, меня, опітного криминалиста, поразила «притянутая за уши» липовая версия якобы убийства из-за ревности однокласником,-сначала задушил, потом бил кусками бетона по голове, девочка в результате умерла, а однокласник раздел девочку, снял трусики и ушел? Хронометраж убийства, по версти следствия, в течении 12:40-14:00, так как убийтсво из-за ревности происходит после корткотечного скандала, исходя из моего опыта, -не более 15-20 минут «разбирательств» однокласника с жертвой, опять же по версии следствия, изложенная репортерам ТВ, в связи с тем, что девочка якобы не встретилась с ревнивым однокласником накануне, якобы склавшись на недомогание, а вместо этого провела время с дургим? Ну не бредовая ли версия убийтсва, по которой однокласник уже взят 09 сентября 2013 под стражу как основной подозреваемый? Итак, дело можно считать якобы «раскрытым»?По моему опиту, это все непрофесионально.

Что  же утаивают МВД и прокуратура Луганской области? Отвечу: ритуальное иудейское убийство, причем накануне рош-ха-шана  (иудейского нового года в 2013), который иудеи отмечают вечером 4 сентября 2013 и особенно утром 5 сентября!

Тупое и жадное милицейское начальство и мои бывшие колеги по прокуратуре не могут никак догадаться, что факт обнаружения белокурой школьницы без нижнего белья подтверждает факт именно ритуального убийства, так как накануне иудейского нового года именно у белокурой невинной словянской девушки 13-15 лет  по Торе необходимо вырезать половые губы ритуальным кривым ножом именно вместе с девственной плевой, и которую ребе не позднее следующего дня за умерщвлением девушки-гоя, ребе обязан разместить в особую узкую часть шофара (бараньего рога), в который ребе трубит в 12 часов дня нового года, когда в синагоге читают 10 псалмов, просящих Бога ниспослать процветание и простить грехи іудеям::  5 сентября в день наступления иудейского нового года, и, и звук, приходящий через плеву, должен призывать всех иудеев покаяться и скупить свою вину, вспомнить грехи, на это дается определенное время, пока ребе острожно дует в рог, не разрывая  девственную плеву, и если иудеи на утренней молитве  за период приглушенного звучания шофара, не вспомнили свои грехи, не покаялись и не возгорели искренним желанием искупить свою вину, то потом будет поздно, так как через некоторое время звучание шофара меняется на более пронзительное, какк указано в Торе, и ребе резким выдохом из легких рвет плеву и сразу звучание рога становится болем пронзительным, и иудеи понимают, что если они не вспомнили и искренне не раскаялись в своих грехах до этого момнета, то нераскаянные грехи перейдут на следующий год, и им будет очень тяжело избавиться от них в следующем и этом году!

Заповедь ребе-закон для иудея, и после молитвы и звуков шофера, все иудеи трапезничают, и иудеи как символ сладкой жизни должны попробовать в первуй день наступившего года яблуко, разрезанное на части, мокнув каждую часть в мед!

В этот мед и высыпают частички порошка сжаренной на семисвечнике плоти невтинной девушки, и все иудеи, присутствующие вместе с ребе на праздновании нового года, должны вкусить мед с частичкой гой ской плоти, как символ покорнгсти гоїв и молитвы Богу держать в покорности гоев и дать  иудеям и дальше впредь пользоваться плодами их гойского труда и богатеть, высасывая все соки из земли, на которой мы хозяйничаем, эксплуатируя гоїв, и впредь моля Бога о том, чтобы гои были немы, глухи и слепы, и не догадывались о своем предназначении, как указывает нам Тора!

Самое страшное, что Тора обязывает ребе сжарить на семисвечнике  половые губы невинной девушки по особой процедуре в 12 часов дня наступившего нового года в течение 15 минут, пока ребе читает 10 псалмов, и так, чтобы было видно со всех точек массового скопления иудеев во время коллективной молитвы об искуплении грехов и счастливой жизни на текучий год, а зажаренное  по особой процедуре часть тела невинной жертвы растолочь в блендере в порошок и добавлять в праздничную трапезу всех иудеев именно на рош-ха-шана , а собранную кров  жертвы добавлять в кошерную пищу 5 сентября!

Я все еще сомневался, не думая, что это может быть на самом деле в Алчевске причина смерти этой школьницы, но  посмотрев программу по телевизору, и увидев, что жертва иудеев блондинка с белой кожей, меня покрыл холодный пот!

У меня же уже несколько лет хранится инструкция по религиозному убивству и добиче крови невинной ребенка, полученного при муках!

Также оригинал признгания наркомана, как его принуждали участвовать за деньги и угрозы в ритуальном убийстве двух малолетних бродяжек в Броварах!

У меня есть же показания агента на иудея, принимавшего в коллективной оргии с руководителями иудейского заговора на Украине для создания позитивного имиджа скотоложства среди украинской молодежи! Почему же я все эти годы молчал, почему ждал свого 70-ти летия, чтобы в конце жизни, старый, больной и никому не нужный, признаться в том, что свій аналитический ум и опит болем чем 45 летней работы в правоохранительных органах, имея оперативную информацию, НИЧЕГО не сделал для спасенияневинно загубленных детских душ иудеями, бесчинствующими со своими ритуальними убийствами! Если бы я не молчал сталько лет, то правда спасла бы сотни, а может, и тысячи невинно исчезнувших и загубленнях детских душ, неужели и на моих старческих, искривленных артрозом руках, и есть капли крови деток, как  случайного соучастника их убивств, так как я молчал? Горе, мне, горе, неужели гореть мне в генне огненной со скрежетом зубовным за свои грехи земной жизни, подходящей к логическому завершению?

Вот она, правда-14-летняя невинная девочка-жертва ритуального убивства иудеев! Не могу молчать! Убей жида, Славянин! Убей жида! Убей жида! Убей жида!

За каждое убийство врага-иудея бог Перун продлит твои годы жизни! Иудохристиане 1000 лет назад убили наших волхвов, и они прокляли весь наш славянский род за уход от веры предков! Прекрати свои страдания и страдания твоїх детей, спаси их из рабства жидов и мочи их всех!

Я не мог заснуть несколько дней, пока в деталях правда не открылась перед моїми глазами, и я решил действовать и умереть за счастье своих братьев-славян!

Но перед этим я все-таки как профессионал решил проверить кое-какие детали. Попросив своих бывших сослуживцев по прокуратуре Харьковской области, я выяснил, что  Раввин Моше-Реувен Асман, главный раввин  г Киева и области и посланник Любавического рабе, действительно летал вместе с Яковом дов Блайхом, главным раввином Киева, вместе с иудейским активистом-блогером Е. Ихельзоном, вечерним рейсом Киев-Луганск,  2 сентября 2013, прилетающего в 22-10 в Луганск, где в аэропорту его уже ждал Mercedes-Benz 190D сливового цвета с луганскими номерами и у них было более двух часов, чтобы совершить втроем ритуальное убийство вместе с Е. Ихельзоном славянской девочки Люды Березиной в Алчевске, находящемся  на расстоянии всего 40 км от Луганска! По свидетельству отца школьницы, он начал искать ее в розвалинах только после 24-00, а нашел в 02-00 в подвале здания, то есть уже задолго после того, как  ребе Мойше-Реувен Асман с Яков дов Блайхом и Е. Ихельзоном, установочные данные на которых я получил через своих прежних знакомых в правоохранительных органах, с двумя неустановленными другими иудеями совершил религиозное убийство оглушенной ими славянской девочки, которая, как показывает отец, вышла в последний раз с ним на связь после 12-30, а Асман вместе с дов Блайхом в это вермя приказал заманить жертву в подвал, и немедленно вылетели  втроем в Луганск!

СМИ запретили говорить о том, что девочка лежала обнаженная на кресте распятая, а разможенная голова свидетельствует о том, что иудеи успели слить христианскую кровь из шейной артерии, подвесив девочку за ноги в подвале!

Изучив все факты и материалы, полученные мной во время работы в прокуратуре, я доосмыслил недостающие факты и мне открылась страшная тайна: иудеи в ближайшее время поставили себе за цель превратить территорию Украины в иудейское государства Хазария, чтобы высосать из словян жизненные силы.

После этого мне перед глазами открылась моя жизненная правда, как у ТГ Шевченко: за щитить невинних деток от злого и коварного иудейского ритуального ножа!.

Для этого я придумал план действий: 1) купить домик в Умани с  максимально большим участком на ул. Пушкинской, и ул. Белинского-рядом с бывшей ветеринарной клиникой, где скупают уже все земельне участки иудеи, силой и угрозами вымогая у местных жителей их квартиры, потом снести дом и построить по всему периметру 6-7 этажное здание, и пару этажей подвала, в подвале разместить пару ящиков взрывчатки, которую можно получить у каптерщиков 14 армии в Приднестровье за сравнительно небольшие деньги, и до сентября 2014 г. построить там гостиницу для иудеев, приезжающих на новый год в Умань, и сдать  ее через посредников-иудеев, проживающих  здесь, чтобы все было как будто своим от своих, а потом взорвать свою же гостиницу так, как иудеи сделали в ноябре 1941 г., когда  руководство немцев там было на мирной экскурсии!

Для этой святой цели я потрачу все свои накопления и накоплення моей семи, продам авто, карабин и киевскую квартиру!  Мои дети : сын и дочька,  мои внуки! Да будет так! 

Моим идеалом с детства была Зоя Космодемьянская, которая сожгла полдеревни под Москвой в трескучий мороз, а я вместе с единомышленниками Яременком и Щекиным забросаю коктейлем Молотова все их поганые палатки и отравлю воду и кошерную помойную жрачку иудеев за гибель наших детей!

Мое искреннее желание отомстить за поругание невинних словянских белокожих светловолосых детей славянской расы!

Призыв к Россиянину! ОСТАНОВИ ВОССТАНИЕ ЖИДОВ РАБОВ!

Призыв к Россиянину!    ОСТАНОВИ ВОССТАНИЕ ЖИДОВ РАБОВ!

 

Россияне! Братья и Сестры!

Помни: рабочие пчелы-труженики безжалостно расправляются с трутнями! Такое время пришло! Уничтожим бесполезных человекоподобных тварей, скопище еврейских рабов-трутней-кровососов, высасывающих результаты нашего  тяжелого труда, заработанного нашим потом и кровью, и плюющим нам же в лицо, паразитируя на нашем горбу, обездолившие наши семьи, выгнал беспризорных детей-христиан на улицу  для своего религиозного убийства!

Труженик! Освободись от  бесполезных евреев-рабов-трутней-кровосов и сделай Россию  свободной.

Откажись вести все дела с евреями, так как  очень скоро ВЕСЬ еврейский бизнес будет конфискован!

Слава Вашему  народу!

 

 

О рабской сущности евреев.

Так называемый «ум» еврейского народа-рабов-есть не что иное, как результат учебы у других народов,  а не саморазвития, так как евреи по своему строению головного мозга не способны к индивидуальному осмысленному мышлению, а слепо повинуются воле поводыря-равина, который ограничен умственно, пытаясь все вопросы решить подкупом влиятельных лиц-иноверцев, в среде которой евреи, живущие стадом, которое они называют «кагалом», или по-нашему, общиной. Еврее  на территории России ассимилированные хазарами, потомки народностей Поволжья с низкой культурой.

Своего государства у евреев никогда не было за всю историю мироздания, все их «великие» люди-цари Давид, Соломон и др.-тевтонцы, т.е. арийцы с голубой кровью. Евреи не сделали никакого собственного вклада в архитектуру и музыку, только плагиат. У них полностью отсутствуют творческие способности, необходимые для создания культуры. Например Жванецкий , Шифрин и др. Они не обладают идеализмом, необходимым для осуществления чело веского прогресса. Их интеллект носит не созидательный, а разрушительный характер. Расселение евреев по всему миру-типичный паразитизм, это опытные фальсификаторы. Они  хитрым обманом насаждают понятие, что народы, среди которых они подолгу живут, верят, что еврей-это не еврей, а украинец, русский, только исповедующий «особую религию».

 На самом деле евреи-рабы никогда не были религией, а только народом с особыми расовыми признаками рабов. Иудейская религия-это прежде всего инструкция по сохранению чистоты еврейской крови, правила межличностных отношений евреев и их отношений с окружающим миром.

Добившись политической силы, еврей сбрасывает последнюю маску и становится тираном, кровопийцей христиан в буквальном смысле этого слова!  В считанные годы он пытается уничтожить представителей народной интеллигенции, лишив народы их естественных, духовных вождей, порабощает их и приговаривает к рабскому существованию. У этого народа наиболее развит инстинкт самосохранения и несмотря на беспрецедентное количество перенесенных трудностей и испытаний, евреи-рабы остались практически таким, какими были во времена исхода из Египта.

Со времен исхода еврейского стада-рабов из Египта до сегодняшнего дня, еврейские общины, окруженные племенами иной языковой группы, не смогли опередить их в политическом, экономическом  и социальном развитии. Еврейские стада во все времена исполняли единственную историческую роль рабов-земледельцев и пастухов, паразитируя серди титульной нации, которая по неосторожности приютила эти стада рабов и дала им работу по их скудному стадному умственному развитию земледельцев и пастухов, и поплатились за излишнюю доверчивость, когда евреи путем обмана, скопили в своих руках богатства племен, приютивших их. Структура правления скопищ современных евреев-рабов не изменилась. Они все сбиваются в стадо по национальному признаку, не допуская в свою среду гоев-иноверцев, которых они люто ненавидят и эксплуатируют, называя свое стадо «еврейской общиной», во главе которой находится раввин, то есть хитрый жид, который всемирным жидовством уполномочен решать вопросы дальнейшего порабощения титульной нации и осуществления еврейского контроля над территориальной экспансией евреев в конкретном регионе мира.

Во всех социальных обществах от древности до сегодняшнего дня, это стадо рабов-паразитов, неспособное логически мыслить а самое главное – кардинальное отличие в строении мозга между иных народов, населяющих планету, включая азиатов и африканцев, которые значительно ближе по структуре мозга и черепа к европеоидной расе, чем евреи-рабы, которые природой призваны выполнять исключительно низшие, примитивные работы: ремонт обуви и  часов, земледелие, ремонт и несложный пошив примитивной одежды, уборка мусора и т.д.

Все их научные теории – бред и хорошо разрекламированные штучки.

Согласно медицинских наблюдений, которые любой представитель титульной нации может на своем опыте легко проверить, сопоставив данные с живым экземпляром еврейского раба, встретив его на улице, заключается в следующем:

У еврея, типичного представителя этого рабского стада, низкий покатый лоб, а черепная коробка больше по ширине чем по высоте черепа. Это свидетельство того, что правое и левое полушарие головного мозга у типичного еврея-раба не могут выполнять тот объем функций мыслительной деятельности, которая присуща представителю любой иной расы на земле, включая азиатов и африканцев, взаимодействие и быстрота обмена информацией между правым и левым полушарием у которых гораздо выше интеллектуально, чем у евреев-рабов, что является физиологическим подтверждением того, что сама Природа предначертала еврею судьбу раба, неспособного к аналитической работе, выполнению сложных, профессиональных навыков в бизнесе и государственной службе. Как известно из физиологии человека, интуиция правого полушария в принятии человеком осознанных решений руководителя, основывается на фактах, проанализированных левым полушарием, которая предпочитает последовательности, выделяет детали, стремиться к классификации информации, делает конкретные выводы, устанавливает причинно-следственные связи, любит грамматику и слова, а правая доля мозга существенно превосходит левое в способности ориентироваться в пространстве, в восприятии музыки, в опознавании сложных образов, которые нельзя разложить на простые составные части: в частности, в опознавании человеческих лиц и эмоциональных выражениях на этих лицах. ЭТИ НАВЫКИ НАЧИСТО ОТСУТСТВУЮТ У РАБОВ-ЕВРЕЕВ В СВЯЗИ С НЕДОРАЗВИТОСТЬЮ У НИХ ИМЕННО ЛЕВОГО ПОЛУШАРИЯ ГОЛОВНОГО МОЗГА, ЧТО К 30-ТИ ГОДАМ ПРИВОДИТ К ВЫРОЖДЕНИЮ ФУНКЦИЙ ПРАВОГО ПОЛУШАРИЯ ИЗ-ЗА СЛАБОГО ПРИТОКА КРОВИ В СВЯЗИ С НЕДОСТАТОЧНОЙ УМСТВЕННОЙ АКТИВНОСТЬЮ ПРАВОГО ПОЛУШАРИЯ, ТАК КАК ЕВРЕИ КАК ВСЕ НИЗШИЕ РАСЫ-ЭМОЦИОНАЛЬНО ОЗЛОБЛЕНЫ, НЕНАВИДЯТ ОКРУЖАЮЩУЮ И ПРИЮТИВШУЮ ИХ ТИТУЛЬНУЮ НАЦИЮ, ЧТО ЕСТЕСТВЕННО ПРИВОДЯТ К  НЕПРЕКРАЩАЮЩИМСЯ СПАЗМАМ МОЗГОВЫХ СОСУДОВ!

В этой связи значительное скопление в одном месте на длительное время евреев-рабов, которые не могут физиологически долго скрывать свою патологическую ненависть к не-еврем, которых они с презрением называют «гоим», и которая описана еще в их религиозных книгах Талмуде и Торе со времен исхода еврейского рабского стада из Египта, представляет опасность для титульной нации. Отсюда единственный выход: ограничить минимально контакты чистой титульной расы от зараженной ненавистью скопища евреев-рабов, и для своей безопасности, титульная нация обязана предусмотреть переселение скотов-евреев рабов в компактное место проживания -ГЕТТО,  специально охраняемую территорию, обнесенную забором, где для общения с титульной нацией предусмотреть окошки для передачи заказов на ремонт обуви, одежды, часов и тд.

В связи с тем, что евреи по своим священным писаниям, которые в данный момент в России и Украине популяризируются беспрепятственно, призваны культивировать презрение и ненависть к  титульной нации  до глубины своей поганой рабской души, что полностью соответствует  «священным» религиозным книгам евреев Торе и Талмуду, необходимо скопище евреев-рабов, поганящих и изгадивши нашу Украину, обязательно и немедленно лишить украинского гражданства, – исключительно в целях самозащиты от коварного и беспощадного раба-паразита!

 

В отличие от еврейских рабов-паразитов, все иные цивилизованные народы решают вопросы и проблемы своего социального развития, требующие напряженной индивидуальной умственной деятельности, путем размышления и созерцания, в то время как решение своих проблем евреи за подкуп перепоручают цивилизованным расам, в среде которых  еврейские общины паразитируют путем обмана титульной нации, в то же время, презирая и ненавидя титульную нацию до глубины своей поганой рабской души, что полностью соответствует  «священным» религиозным книгам евреев: Мишнех-Тора, Вавилонський Талмуд (вкл. Комментарии Раши и Тосафот),   Мишнах, Тур и Бейт-Йосеф, Шулхан Арух. Например, в Талмуде написано: “Иноверец, убивший, иноверца, равно и еврей, убивший еврея, — наказывается смертью; но еврей, убивший иноверца, не подлежит наказанию”. (Кн. Сенхедрин, разд. 7, лист 59).

Священная книга евреев Талмуд устанавливает как заповедь для евреев-рабов по отношению к титульной расе:

“Благословляй покойника, если встретишь гроб еврея, и проклинай умерших другого народа и говори: обесчещена мать ваша, краснеет родившая вас, и проч”. (Талмуд, кн. Брохес, разд. 9, лист 58).

Иудаизм, который проповедуется в синагогах – мертвая, устаревшая  религия, не соответствующая реалиям сегодняшнего дня.

Талмуд, составленный из разных преданий и дополненный в первые века христианства, дышит такою злобою против всех иноверцев, и в особенности против христиан-Украинцев, что нет злодейства, которого бы он относительно их не допускал. Но этого мало: в печатных талмудах на еврейском языке сделаны пропуски, означенные иногда пробелами, скобками или словом: ведал, т. е. догадывайся, доискивайся смысла. Венецианское издание Талмуда 1520 года, полно и содержит много, хотя и темных, но явно к сему предмету относящихся мест, впоследствии евреи остерегались и пополняли пропуски записками или словесным изучением. В еврейской книге Сейдер-Годайдойс объяснены и причины этих пропусков: там сказано, что частый переход евреев к христианству, в течение первых веков его, заставил раввинов принять и включить в Талмуд особенно строгие и жестокие меры против назарян; постановления эти обратили, однако, на себя в IX веке внимание правительств, последовало гонение евреев почти во всей Европе, почему места эти и были частью исключены из Талмуда, а частью отнесены не к христианам (гой), а к идолопоклонникам (акум), хотя евреи в этом отношении не делают никакого различия и подразумевают и тут, и там, даже преимущественно, христиан.

Во времена папы Римского Григория действительно гонения на евреев сделались общими почти во всей Европе, и поводом к этому были неистовства и злодейства их против христиан, независимо от того, что евреи были хорошие рабы.

Однако с развитием общественных отношений и постепенным переходом от рабовладельческого строя к феодальному, при котором постепенно отмирала потребность в евреях-рабах, выполняющих простые неквалифицированные работы, их стали гнать за пределы границ государств, так как иной работы, как пасть скот, земледелие и уборка, евреи-рабы по своей физиологической, моральной и религиозной основе, не могли и не могут выполнять до сегодняшнего дня!

Отсюда отпала необходимость в услугах рабов-евреев, но на смену рабовладельческому строю пришла эпоха Возрождения в Западной Европе, где евреи, которые продолжали жить в средние века таким же строгим суровым общественным строем-«кагалом», (то есть «общиной», во главе которой стоял «раби» (раввин), выполняющий функции лидера общины рабов-евреев для официального сношения с властями территории или государства проживания еврейской общины, члены которой уже во всю занимались обманом, кражами и мошенничеством, – как и во времена исхода из Египта, Римской Империи и т.д.

Раввины, отлично зная настроения титульной нации-гоев, привносили в общества, где они проживали, коррупцию, обман, предательство и подкуп должностных лиц для достижения своих корыстных целей, которые противоречили интересам титульной нации и как вирус разрушали, подтачивали денно и мощно интеллект и нравственные устои титульной нации, приютившей евреев-беженцев, на своей территории государств Западной Европы.

Нагло и бесстыдно паразитируя на труде титульной нации Западной Европы и поклоняясь «золотому тельцу», еврейские общины продолжали поклоняться своим Священным книгам, выполняя все религиозные указания, в том числе и отмечая зловещий праздник Пурим, в феврале, на память Мордохея и Эсфири, когда фанатические евреи убивают христианина, вместо Амана – ЗЛЕЙШЕГО ВРАГА ЕВРЕЕВ СО ВРЕМЕН ЕГИПТА!

Европейские нации, осознав бесполезность еврейских племен-рабов, неспособность их найти применение в усложняющихся экономических формациях перехода от чисто рабовладельческого государства к феодальному, где от наемных работников требовались более сложные умозаключительные навыки, чего евреи-рабы, в силу своей физиологии и строения головного мозга, были начисто лишены, не смогли уничтожить ненужное количество еврейских трутней-рабов, которые переселились из Азии в Европу во времена рабовладельческого строя, так как в Западной Европе в средние века набирал силу католицизм, осуждавший  бесполезное убийство животных, а постулат Папы Римского: «Не Убий!» был у всех правителей Западной Европы на устах в то время.

Раввины принуждены были защищать гласно раскрытые тайны и, несмотря на огромные суммы, употребленные ими для подкупов, они принуждены были исключить из книг своих все, что относилось ко вреду и поруганию христиан. Полные талмуды, без пробелов, искали убежище в польских владениях, где жиды вообще жили свободнее и надзор за ними был слабее. Сюда же скрылись и более изуверные, упорные жиды, и в сих краях гнездятся они. еще поныне, тогда как просвещение и надзор значительно изменили прочих европейских жидов и смягчили их нравы. Независимо от этого, есть множество толковых книг раввинских, содержащихся в большой тайне, и существуют между раввинами, особые, так называемые каббалистические науки, служащие для объяснения, по произволу, темных мест Талмудa, где  говорится, между прочим, “о крови, похищаемой жидами от христиан, и о употреблении ее”.

 Бывший раввин, монах Неофит, написавший в 1803 г. на молдаванском языке книгу “Опровержение еврейской веры”; описав все подробности этого чудовищного обряда, заключает так: “Когда я достиг тринадцатилетнего возраста (совершеннолетие у жидов), то отец открыл мне таинство крови, угрожая страшными проклятиями, если я кому-нибудь, даже братьям моим, обнаружу эту тайну; если же у меня будут со временем дети, то я могу открыть то, что узнал, только одному из них, самому надежному, умному и более твердому в вере своей. Я был, и теперь нахожусь, в великой опасности за открытие сей тайны; но, познав истинную веру и обратившись к Спасителю моему, на Него полагаю мою надежду”. Неофит объясняет следующее:

“Об этом обряде писано в книгах не ясно, а только загадочно; тайна известна не всем, а только раввинам, хакамам и фарисеям, кои называются у них хасидым. Сии изуверы еврейские полагают, во-первых, что, убивая христианина, делают угодное Богу; во-вторых, они употребляют кровь для чар, по суеверным обрядам. Для сего, в день свадьбы, раввин подает новобрачным печеное яйцо, посыпанное, вместо соли, золою из куска полотна, обмоченного в крови христианского мученика”. Обстоятельство это чрезвычайно замечательно, потому что в следственных делах по подозрению евреев в убийстве обнаруживалось именно, что они мочили холст в крови и делили его между собою на лоскутья. “Молодые едят яйцо, — а раввин читает молитву, в которой желает им обманывать христиан и питаться трудами их. Евреи, изуверы, употребляют также кровь убитого христианина при обрезании, пуская в чашу с вином каплю крови от обрезанного ребенка и другую каплю от христианского младенца”.

Евреи, когда едят на Пасху опресноки свои, изрыгая все возможные хулы на христиан, пекут один опреснок особо, посыпая его золою с христианскою кровью; собственно этот опреснок называется ефикоимон..

Всякому, кто жил между евреями, известно, что они действительно пекут один какой-то особый, священный для них, опреснок, не только отдельно от прочих и в другое время, ночью накануне своей Пасхи, — но что при изготовлении этого таинственного опреснока все дети, бабы и домочадцы высылаются из комнаты и дверь запирается. В этот-то опреснок евреи секты хасидым кладут, если могут достать, христианскую кровь: таинство сего исступленного обряда требует именно МУЧЕНИЧЕСКОЙ христианской крови от невинного младенца, а не любой христианской крови, главное, чтобы кровь была добыта с насилием, как того требует Толмуд!

Евреи мажутся также христианскою кровью, дабы исцелиться от разных недугов; что при похоронах таких изуверных евреев употребляется также белок яичный с христианскою кровью; что в праздник Пурим, в феврале, на память Мордохея и Эсфири, фанатические евреи убивают христианина, вместо Амана – ЗЛЕЙШЕГО ВРАГА ЕВРЕЕВ СО ВРЕМЕН ЕГИПТА, пекут треугольные медовые пряники с частицею крови его и рассылают повсюду.

 В то же время,  евреи крадут, если можно, христианских детей, держат их взаперти до Пасхи и тогда совершают над ними свое ужасное убийство, мучат их, как Христос был мучим, и предпочитают для этого детей, вероятно, потому, что их легче можно добыть и что с ними легче и безопаснее управиться, а равно и ради их непорочности.

Евреи употребляют три средства для облегчения родов женщины: муж становится у дверей и читает 54-ю главу пророка Исаи; потом приносит пять книг Моисеевых из синагоги; и, наконец, дают роженице высушенную кровь. Многие уверяют, что это есть кровь от христианского младенца, что подтверждается выписками из еврейских книг, где именно говорится, что кровь человеческую для пользы нашей (от недугов) употреблять в пищу дозволяется,

Вот еще изуверная причина употребления евреями христианской крови: Спаситель сказал ученикам своим: “Се есть тело Мое и кровь Моя”, на чем и основано у нас причащение св. тайнами, как телом и кровью Христа. В поругание этому святому действию, жиды фанатической секты хасидым мешают кровь христианскую, мученически добытую, в свои опресноки, и говорят: так будем же есть тело и кровь их, как повелел и пророк Валаам.

 Много писателей двух прошедших столетий писали об этом предмете и положительно обличали евреев в мученическом убиении христианских младенцев и употреблении крови их.

Первоначально книга, содержащая правду о злодеяних евреев по отношению к христианам Украины, под названием «Мессия правдивый» была напечатана в Чернигове по-польски, а в 1669 г. в Киеве вышел русский перевод этой книги. Описывая различные злодеяния евреев, автор Голятовский уделяет внимание и кровавому навету. Он упоминает двенадцать случаев еврейского ритуального убийства (преимущественно по польским и немецким источникам) в разных  Здесь же Голятовский называет четыре причины, по которым евреям необходима кровь христианских младенцев: во-первых, она нужна для «жидовских чар», т. е. для колдовства; во-вторых, евреи тайком дают кровь в еде и питье («в покармах и в напоях») самим же христианам, чтобы достичь их «милости» и «приязни»; в-третьих, кровь христианских младенцев используется евреями для избавления от смрада, которым они смердят «з прироженя своего»; наконец, в-четвертых (и это тайна, которую знают лишь «рабинове»), христианская кровь используется для своеобразного соборования — умирающего еврея «тоею кровю… намазуют», произнося при этом примерно следующее: «Если распятый Иисус — настоящий мессия, обещанный законом и пророками, то пусть кровь невинного человека, умершего с верой во Христа, очистит тебя от грехов и поможет тебе получить жизнь вечную». Книга Голятовского была довольно хорошо известна в России конца XVII в., а потом евреи подкупили власти, и книга исчезла.

 

Призыв к Украинцу!Очнись лодирь!

Image

 

–       УКРАЇНЕЦЬ!   ХРИСТИЯНИН!   БРАТИ ТА СЕСТРИ!      СЛОВ»ЯНИ!

–       ВБИЙ ЖИДІВСЬКОГО РАБА –ЗДОБУДЬ ДОЛЮ ДЛЯ СВОЇХ ДІТЛАХІВ!

–       НЕГАЙНО ПІДНИМЕМОСЬ З КОЛІН! ЗАХИСТИМО РІДНУ ВКРАЇНУ ВІД ЖІДІВСЬКО-РАБСЬКОЇ НАВАЛИ!

–       ПРИПИНИ ПОВСТАННЯ РАБІВ-ЖИДІВ!

–       ДОПОМОЖИ СВОЄМУ АНГЕЛУ-ХРАНИТЕЛЮ ЗАХИСТИТИ ТЕБЕ ВІД  ЛИХА ВІД РАБІВ-ЖИДІВ Й ПОЧНИ ЇХ ВБИВАТИ! СЬОГОДНІ! ЗАВТРА! ПОВСЯКДЕННО Й ПОВСЯКЧАС! ЗВІЛЬНИСЯ! ПОВЕРНИ СВОЄ ВКРАДЕНЕ МАЙНО!

–       ВБИЙ РАБА-ЖИДА-НЕГАЙНО У ЦЮ ХВИЛИНУ ЗАХИСТИ СВОЮ РОДИНУ Й СЕБЕ ВІД ПОНЕВОЛЮВАЧІВ-ЖИДІВСЬКОЇ НАВАЛИ РАБІВ-НЕХРИСТІВ !

–       ПАМ»ЯТАЙ-ТИ ТА ТВОЯ РОДИНА ЗАВЖДИ ЗАЛИШАЄТЕСЬ ДЛЯ ЖИДА-РАБА «ГОЕМ», ТОБТО У ПЕРЕКЛАДІ З ЖИДІВСЬКОЇ МОВИ-«ГІВНОМ»!

–       ТИ Ж НЕ ХОЧЕШ, ЩОБ ЦЕЙ ЖИДО-РАБ ПОСМІХАВСЯ ТЕБЕ ЗУХВАЛО В ОБЛИЧЧЯ, ПІДСТУПНО ОШУКУЮЧИ ТЕБЕ ЕЖЕЧАСНО, ПОВСЯКДЕННО, БО РАБИ-ЖИДІВНЯ ТЕБЕ ЗНЕВАЖАЄ З ДИТИНСТВА, ПОЗИВАЮЧИСЬ ДО НАС З ВАМИ ВИКЛЮЧНО ЯК ДО «ГОЙІВ», ЩО ЗНАЧИТЬ «ГІВНО» НА ЇХ МОВІ!

–       БРАТЕ! ПОГЛЯНЬ НАВКРУГИ-ЗУБОЖІННЯ УКРАНСЬКОЇ КОРІННОЇ НАЦІЇ СКРІЗЬ ЧЕРЕЗ МЕРЗОТНИКІВ-РАБІВ-ЖИДІВ, ЩО ГЕТЬ ПАРАЗИТУЮТЬ НА ТВОЇЙ ВАЖКІЙ ПРАЦІ, ПОЖИРАЮЧИ ТВОЮ КРОВ ТА ЗДОРОВ»Я, А САМІ ЗАСІДАЮТЬ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ Й УРЯДІ, ВЖЕ ПОЗБАВИВШИ ТЕБЕ УСЬОГО, ЩО ТИ НАМАГАВСЯ НАКОПИЧИТИ СВОЄЮ ПРАЦЕЮ ЗА СВОЮ ВАЖКУ ПРАЦЮ!

–       НАВІЩО ТОБІ ТАКІ КЕРМАНИЧІ-ПОНЕВОЛЮВАЧІ, ЯКІ ДО ТЕБЕ ОЗИВАЮТЬСЯ У СВОЇХ ГАЗЕТАХ ТА РАДІО ЯК «ПЕРЕСІЧНІ, ЗНЕДОЛЕНІ ГРОМАДЯНИ»?

–       ОПАМ»ЯТАЙСЯ, БРАТЕ-СЛАВЯНЕ! ЦЕ ЖИДІВСЬКЕ ПЛЕМ»Я РАБІВ ВЖЕ ВКРАЛО МАЙБУТНЕ У ТВОЇХ ДІТОЧОК, ПОКЛАЛИ У СВОЮ КИШЕНЮ ТВОЇ НАКОПИЧЕННЯ, ПОЗБАВИВЛИ ТЕБЕ МАЙБУТНЬОГО!

–       ЗАРАЗ ЇХ ПЛАНИ-ДОБИТИ ТЕБЕ, ВІДІБРАТИ ОСТАННЕ, А ПОТІМ ПИТИ ТВОЇ КРОВ Й КРОВ ТВОЇХ ДІТОЧОК НА СВОЄМУ СВЯТІ ПУРІМ У ЛЮТОМУ 2007 Р.!

–       ВБИЙ ЇХ РАНІШЕ, НІЖ ВОНИ ЗАГОНЯТЬ ТЕБЕ У ТРУНУ!

–       ЖИДІВСЬКІ РАБИ НАВІТЬ ВКРАЛИ ГІДНІЙ ПОХОРОН ЗА НАШИМ СЛОВ»ЯНСЬКИМ ЗВИЧАЄМ-У МОГИЛІ-У МАТІНЦІ-ЗЕМЛІ-ЩОБ НАЩАДКИ МОГЛИ ПОКЛОНИТИСЯ ПРАХУ ПРАЩУРІВ!

–       ПОГЛЯНЬ НАВКРУГИ: ЗАРАЗ КЕРОВАНІ РАБАМИ-ЖИДАМИ МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ СПАЛЮЮТЬ НАС, БРАТІВ ТА СЕСТЕР-СЛАВЯН- ВОГНЕНИХ ПЕЧАХ, А ПОПІЛ РОЗВІЮТЬ, ПОЗБАВЛЯЮЧИ НАШИХ НАЩАДКІВ ПАМ»ЯТІ ПРО СВОЇХ ДІДІВ, БАТЬКІВ, РОЗПОРОШУЮЧИ РОДИНИ ПО БІЛУ СВІТУ-ЯКБИ  НАС НІКОЛИ НЕ БУЛО НА СВІТІ!

–        ЧИМ БІЛЬШЕ ТИ ВБ»ЄШ РАБІВ-ЖИДІВ, ТИМ СВОБОДНІШЕ ТИ БУДЕШ ДИХАТИ, ТИМ ВІЛЬНІШЕ БУДЕ ТВОЇ ЖИТТЯ, ТВОЯ РОДИНА БУДЕ ЧАСТІШЕ ПОСМІХАТИСЯ, А ДІТКИ ТВОЇ ЗНАЙДУТЬ СВОЄ СВІТЛЕ МАЙБУТНЕ СЕРЕД РІВНИХ ЇМ СЛАВЯН!

–       ХРИСТИЯНИН !ПОЗБАВ СВОЄ РАДІСНЕ МАЙБУТНЕ ВІД ПОНЕВОЛЕННЯ ЖИДІВСЬКИХКРАДІЇВ-РАБІВ, ПОЧИНАЙ ЇХ ВБИВАТИ ЗАРАЗ-Й НИЩИТИ ЇХ СКАРБ, ШЛЯХ ДО ЯКОГО ТЕБЕ ПОКАЖЕ ГОСПОДЬ! ЯК СКАЗАНО У СВЯТОМУ ПИСАННІ:

–        …..Якщо  ви не прислухаєтесь  й якщо не приймете до серця, щоб прославляти ім»я Моє, каже Господь Саваоф, то Я нашлю  на вас прокляття й прокляну ваші благословення, й вже проклинаю, тому що ви не бажаєте долучити до того серця.  (Мал.2:2)…

–        ЗГАДАЙ: ЯК ЧАСТО ТИ БАЧИВ У НАШИХ СВЯТИХ ХРАМАХ РАБІВ-ЖИДІВ? НІКОЛИ У СВОЄМУ ПОНЕВІЧЕНОМУ ЦИМИ РАБАМИ ЖИТТІ!

–       А ЧОМУ?

–       ТОМУ ЩО РАБИ-ЖИДИ ЗБИРАЮТЬСЯ У СВОЇ МОЛЕЛЬНІ-СИНАГОГИ, ДЕ ЇХ Й ПОТРІБНО ВБИТИ У П»ЯТНИЦЮ ВВЕЧЕРІ, ПІД ЧАС ЇХ СХОДКИ, НА ЯКІЙ РАБИ Й ЇХ ВАТАЖКИ ОБГОВОРЮЮТЬ СВОЇ ЗУХВАЛІ ПЛАНИ ТВОГО ПОДАЛЬШОГО ЗУБОЖІННЯ Й ПОНЕВОЛЕННЯ, ЩОБ ТВОЇ ДІТИ БУЛИ ЩЕ БІЛЬШ ЗНЕДОЛЕНІ Й ОШУКАНІ!

–        

–       ЧОМУ?  ТОМУ ЩО ЗАРАЗ НЕМАЄ СПРОТИВУ ЇХ КАБАЛІ ТА НАВАЛІ!

–       САМЕ ЗАРАЗ ДОКАЖИ СВОЮ ГІДНІСТЬ Й ВІРУ У СЛАВНЕ МИНУЛЕ ТВОЇХ ПРАЩУРІВ ЯКІ САМЕ ЗАРАЗ ДИВЛЯТЬСЯ НА ТЕБЕ З НЕБЕС! ДОКАЖИ ДІЯМИ СЛАВНУ ПРИКАЗКУ ТВОЇХ ДІДІВ ТА БАТЬКІВ ЯКІ БОРОНИЛИ СВОЮ СВЯЩЕННУ ЗЕМЛЮ ЗАРАДИ ТЕБЕ: КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ!

–        

–        КОЖЕН ДЕНЬ, КОЛИ ТИ НЕ ВБИВ ЖИДА, ПРОМАЙНУВ ДЛЯ ТЕБЕ ДАРОМ! ЦЕ ЗНАЧИТЬ, ЩО КОЖНИЙ ЖИДО-РАБ, ЯКОГО ТИ НЕ ВБИВ, Й  ВКРАВШИЙ ТВОЄ  ГІДНЕ ЖИТТЯ, ЗАЛИШИШАЄТЬСЯ БЕЗКАРНИМ, ЦЕ ЗНАЧИТЬ, ЩО ЩЕ СЬОГОДНІ ТИ ЗАЛИШАЄШЬСЯ ЗНЕДОЛЕНИМ, А НЕЗАБАРОМ ТВОЇ НАЩАДКИ СТОГНАТИМУТЬ ЩЕ ГІРШЕ ВІД ЖИДІВСЬКИХ-РАБІВ КРОВОПИВЦІВ!

–       НЕГАЙНО ПОВСТАНЬ З КОЛІН САМЕ СЬОГОДНІ!

–       ВІЗЬМИ НОЖА Й ВСТРОМИ ЙОГО У САМЕ СЕРЦЕ КОЖНОГО РАБА-ЖИДА, 

–       ЯКОГО ТИ ЗУСТРІНЕШ НА СВОЄМУ ШЛЯХУ!

–       ПАМ»ЯТАЙ, ЩО ЦЕ-ТВОЯ ДОЛЯ Й СВЯТИЙ ОБОВ!ЯЗОК-ЗАХИСТИТИ ПЕРШИМ ТВОЇХ НАЩАДКІВ ВІД ЖИДІВ-РАБІВ, ЩОБ ЇХ НЕ ПОЗБАВИЛИ ЖИТТЯ МЕРЗОТНИКИ-ЖИДИ-РАБИ!

–        

–       ТВОЇ ГІДНІ НАЩАДКИ ПАМ!ЯТАТИМУТЬ ТЕБЕ, ЯК ПАМ»ЯТАЮТЬ НАШИХ СЛАВЕТНИХ ГЕРОЇВ, ЯКІ ВБИВАЛИ Й СПАЛЮВАЛИ ЖИДІВ НА ВОГНИЩІ ЖИВЦЕМ, БО РАБИ-ЖИДИ ЗАСЛУГОВУЮТЬ ЛИШЕ ЦІЄЇ КАРИ ЗА СВОЇ ДІЯННЯ НА СВЯТІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ-ГОДУВАЛЬНИЦІ!

–        

–       УКРАЇНЦІ ТА УКРАЇНКИ! БРАТИ ТА СЕСТРИ!

–       ЗДОБУЛИ ДОЛЮ-ЗДОБУДЕМО Й ВОЛЮ ВІД РАБІВ-ЖИДІВ!

–       ПОЗБАВ СВОЄ МАЙБУТНЕ ВІД КРВОПИВЦІВ, ЩО НАМАГАЮТЬСЯ КЕРУВАТИ ТОБОЮ Й ВИРІШУВАТИ ТВОЮ ДОЛЮ КОЖНУ П»ЯТНИЦЮ ВВЕЧЕРІ У СИНАГОГІ З СЬОМОЇ ДО ДЕВ»ЯТОЇ ГОДИНИ!

–       ПІЙДИ ДО НАЙБЛИЖЧОЇ СИНАГОГИ О ПІВ НА ДЕСЯТУ ВЕЧОРА У НАЙБЛИЖЧУ П»ЯТНИЦЮ, ЗНАЙДИ ПЕРШОГО-ЛІПШОГО РАБА-ЖИДА, ПРОВОДИ ЙОГО ДО ЙОГО ПОГАНОЇ ХАТИ, Й ВБИЙ ЙОГО НА ЇЇ ПОРОЗІ, ЯК ВБИВАЮТЬ ВОНИ НАШИХ 13-РІЧНИХ ХЛОПЦІ-ХРИСТИЯН  НА ЇХНЕ ПОГАНЕ СВЯТО ПУРИМ У ЛЮТОМУ КОЖНОГО РОКУ НА ВІДСВЯДКУВАННЯ ВИХОДУ РАБІВ-ЖИДІВ З ЕГИПТА ТИСЯЧУ РОКІВ ТОМУ!

–        ПОНОВИ ІСТОРИЧНУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ:  ВБИЙ РАБА-ЖИДА ЗАРАЗ!

–        

–       ІНАКШЕ ЗАВТРА УКРАІНСЬКА ДІВОЧА ГІДНІСТЬ ТА ЧЕСТЬ БУДЕ СПЛЯНДРОВАНА КРИВИМ ОБРІЗАНИМ ЧЛЕНОМ РАБА-ЖИДА, Й СВОЇМ ПОГАНИМ СЕМЕНЕМ РАБО-ЖИД ЗГУБИТЬ ЖИТТЯ Й ДОЛЮ НАЙСТРУНКІШИХ У СВІТІ УКРАЇНСЬКИХ ДІВЧАТ-НАШУ КРАСУ, ГОРДІСТЬ ТА ПОВСЯКЧАСНЕ НАТХНЕННЯ У СПЛЯНДРОВАНЕ ЖИДОМ СЬОГОДЕННЯ!

–       ЗАХИСТИ ЄДИНЕ, ЩО У НАС З ТОБОЮ ЗАЛИШИЛОСЬ ЗАРАЗ! БРАТЕ!

–       ЦЕ  МІЙ ТА ТВІЙ ОСТАННІЙ ШАНС! ІНШОГО РАЗУ НЕ БУДЕ!

–        

–       ВБИЙ РАБА-ЖИДА ЗАРАЗ Й ЗРОБИ ПЕРШИЙ КРОК У СВОЄ СВІТЛЕ МАЙБУТНЕ!

А скрізь на славній Україні
        Людей у ярма запрягли
                         
Жиди лукаві…

 

 

–       Ми з ВАМИ:

–       КУНЕНКО Павло  , Україна, Київ, вул. Гришка, буд. 10  кв. 72

–                                             Газета «Сільські Вісті»        

–       ЯРЕМЕНКО Василь, Україна, Київ, МАУП